ШКУРАТЯНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

шку́ра «шкіра»

запозичення з польської мови, про що свідчить -у- основи;
п. skóra «шкіра; шкура; лушпиння; ст. кора», болг. шку́рка «наждачний папір» походять із псл. skora;
припускається також автохтонне східнослов’янське утворення (Львов ЭИРЯ III 9–14) і спорідненість з гр. σϰυ̃τος «шкіра» (Эндзелин СБЭ 72);
р. бр. шку́ра «шкіра тварини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зашку́рний «підшкірний; [(про воду) підґрунтовий Г; таємний Я]»
підшку́рний «підшкірний»
ску́ра (XVII ст.)
шкіряни́й
шкура́т «шматок шкіри; шкіра»
шкурати́на «шкіра, шматок шкіри»
шкура́то́к «шматок шкіри Бі; стара засохла шкіра Пі»
шкура́ття «шматки шкіри»
шкуратя́ний «шкіряний»
шкуратя́нка
шкури́нка
шку́рка
шку́рний «шкіряний»
шку́рник
шку́рництво
шкуря́к «черевик з недубленої шкіри»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шку́ра «шкіра тварини» білоруська
шку́рка «наждачний папір» болгарська
σϰυ̃τος «шкіра» грецька
skóra «шкіра; шкура; лушпиння; ст. кора» польська
skora праслов’янська
шку́ра «шкіра тварини» російська

шкурла́т «шматок шкіри Нед; кусок старого ременя; кусок тонкого сала Па»

можливо, запозичення з польської мови;
п. ст. szkórłat виникло на основі давнішого *skurat «шматок шкури» (пор. укр. шкуратя́ний);
форма skórłat, як і її пов’язання зі skóra «шкіра» і łata (SW VI 171), є результатом народної етимології;
р. [шкурла́тка] «кожух», п. skórłat, skurłat, ст. szkórlat «стара шкіра, щоб латати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шкорла́т «шкарбан»
шкурга́т «шматок шкіри»
шкурга́тє «тс.»
шкурла́тина «кора, струп»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
szkórłat «шматок шкури» (пор. укр. шкуратя́ний) польська
*skurat «шматок шкури» (ст.) польська
skóra «шкіра» польська
skórłat польська
łata польська
skórłat польська
skurłat польська
szkórlat «стара шкіра, щоб латати» (ст.) польська
шкурла́тка «кожух» російська
шкуратя́ний українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України