ШКУРА — ЕТИМОЛОГІЯ

припускається також автохтонне східнослов’янське утворення (Львов ЭИРЯ III 9–14) і спорідненість з гр. σϰυ̃τος «шкіра» (Эндзелин СБЭ 72);

п. skóra «шкіра; шкура; лушпиння; ст. кора», болг. шку́рка «наждачний папір» походять із псл. skora;

запозичення з польської мови, про що свідчить -у- основи;

р. бр. шку́ра «шкіра тварини»;

виведення (Соболевский РФВ 67, 216) від припущуваного *šьkura і пов’язання з ку́рва і [ку́ра] «курка» малоймовірне;

щодо семантичних паралелей пор. лат. scortum «шкіра, шкура; розпусник, розпусниця», н. Balg «тс.», сдат. hud «шкіра; жінка поганої поведінки», ісп. pelleja «шкіра, шкура; (розм.) повія»;

пов’язане зі шку́ра «шкіра»;

р. бр. [шку́ра] «тс.»;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. заскору́знуть «засохнути, зашкарубнути», заскору́злый, скору́злый пов’язані з скору́знуть «ставати сухим, жорстким; рубцюватися (про рану)», яке виводиться від [скора́] «шкура, шкіра», пов’язаного з шку́ра, укр. шкі́ра, а також з р. укр. кора́, псл. kora;

бр. заскару́злы;

запозичення з польської мови;

п. obszar «широкий простір, відкрите місце; територія», заст. «поле» походить від свн. oberschar (нвн. Überschar) «викорчуване поле», утвореного з прикметника ober «вищий, верхній» та іменника schar (нвн. Schar) «військова частина, гурт; робота на панщині», пов’язаного з дієсловом scheren «стригти, різати», спорідненим з укр. кора́, шку́ра;

бр. абша́р «простір; велика ділянка»;

похідне утворення від шку́ра з не зовсім ясною словотворчою мотивацією;

н. Schirm «парасолька; козирок; абажур; ширма» (‹ двн. skirm, skërm «захист, щит») споріднене з дінд. саrmа, ав. čаrǝmаn- «шкура, шкіра», лат. corium, scortum «шкіра», cortex «кора», псл. kora, skora, укр. кора́, шкі́ра, шку́ра;

запозичення з німецької мови;

р. болг. ши́рма, бр. шы́рма, схв. ширм «парасолька; абажур; козирок», слн. šírm «абажур; козирок»;

слц. škárka «щілинка, шпаринка» утворено як зменшувальну форму від škára «щілина, шпара», спорідненого з укр. шкі́ра, шку́ра;

запозичення зі словацької мови;

експресивне утворення від шкі́ра (пор. [шку́ра] «жінка легкої поведінки»);

до суфіксальної частини пор. ду-ри́нда «дурепа»;

запозичене з грецької мови, можливо, через посередництво латинської (лат. chronica (мн.) «хроніки, літопис»);

гр. χρονιϰά «тс.», χρονιϰός «часовий» утворене від χρόνος «час», яке певної етимології не має;

зіставлялося з гр. χόρτος «двір, горîд», псл. *gordъ, укр. го́род, горо́д (від іє. *gher- «тримати, городити»), з гр. ϰείρω «стригти», умбр. karu «частка», псл. kora, skora, укр. кора́, шкі́ра, шку́ра (від іє. *(s)ker- «різати, стригти»);

остання етимологія знаходить собі підтримку в українській семантичній паралелі раз «певний проміжок часу» (одного ра́зу…) і рази́ти, рі́зати;

р. болг. м. хро́ника, бр. хро́ніка, п. chronik, chronika, kronika, ч. kronika, слц. kronika, chronista «хроніст», вл. krînika, схв. хро̀ника, кро̀ника, слн. krînika;

результат видозміни форми [дошку́лький] «тс.» під впливом слова шку́р(к)а;

не зовсім явне;

можливо, виникло в середовищі шкіряників, чинбарів на основі словосполучення м’я́ти шку́ру (щодо семантики пор. кожум’я́ка);