ШКАПІЙЧИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шка́па «заморений, слабосилий, худий кінь»
псл. [skapa];
найімовірніше, пов’язане з псл. skopiti «оскопляти, каструвати», спорідненим з укр. [скоп] «кастрований баран», із характерним для частини слов’янських мов, зокрема української, переходом sk- šk- (Трубачев Актуальные проблемы славяноведения 209–210);
менш імовірне виведення слова від лит. škãpas «кастрований бик, баран» (Miklosich EW 340; Malinowski PF I 184), оскільки литовське слово, очевидно, походить від п. skop «кастрований баран» (Fraenkel 996), або пов’язання з р. [шка́ба] «шкапа», р. ст. шкабать «кінь» і розгляд їх разом як слів, запозичених з якоїсь мови (Фасмер IV 446–447);
р. [шка́па], бр. [шка́па] «насмішкувата назва старої жінки», п. szkapa «шкапа», ч. [škápa], слц. [škapa] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шкап'є
«шкапа»
(знев.)
шкап'я́
«коник (малий кінь)»
шкапа
(XVII ст.)
шкапеня́
шкапи́на
«тс.; кінська шкіра»
шкапиня́ка
«дуже погана шкапа»
шкапі́йка
шкапійчи́на
шкапі́ка
«шкапійчина»
шка́пка
шкапо́вий
«із кінської шкіри»
шкапови́тий
«загнаний, підірваний, підпалений»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шка́па «насмішкувата назва старої жінки» | білоруська |
škãpas «кастрований бик, баран» | литовська |
skop «кастрований баран» | польська |
szkapa «шкапа» | польська |
skapa | праслов’янська |
skopiti «оскопляти, каструвати» | праслов’янська |
шка́ба «шкапа» | російська |
шкабать «кінь» (ст.) | російська |
шка́па | російська |
škapa «тс.» | словацька |
скоп «кастрований баран» | українська |
škápa | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України