ШКАПИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

шка́па «заморений, слабосилий, худий кінь»

псл. [skapa];
найімовірніше, пов’язане з псл. skopiti «оскопляти, каструвати», спорідненим з укр. [скоп] «кастрований баран», із характерним для частини слов’янських мов, зокрема української, переходом sk- šk- (Трубачев Актуальные проблемы славяноведения 209–210);
менш імовірне виведення слова від лит. škãpas «кастрований бик, баран» (Miklosich EW 340; Malinowski PF I 184), оскільки литовське слово, очевидно, походить від п. skop «кастрований баран» (Fraenkel 996), або пов’язання з р. [шка́ба] «шкапа», р. ст. шкабать «кінь» і розгляд їх разом як слів, запозичених з якоїсь мови (Фасмер IV 446–447);
р. [шка́па], бр. [шка́па] «насмішкувата назва старої жінки», п. szkapa «шкапа», ч. [škápa], слц. [škapa] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шкап'є «шкапа» (знев.)
шкап'я́ «коник (малий кінь)»
шкапа (XVII ст.)
шкапеня́
шкапи́на «тс.; кінська шкіра»
шкапиня́ка «дуже погана шкапа»
шкапі́йка
шкапійчи́на
шкапі́ка «шкапійчина»
шка́пка
шкапо́вий «із кінської шкіри»
шкапови́тий «загнаний, підірваний, підпалений»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шка́па «насмішкувата назва старої жінки» білоруська
škãpas «кастрований бик, баран» литовська
skop «кастрований баран» польська
szkapa «шкапа» польська
skapa праслов’янська
skopiti «оскопляти, каструвати» праслов’янська
шка́ба «шкапа» російська
шкабать «кінь» (ст.) російська
шка́па російська
škapa «тс.» словацька
скоп «кастрований баран» українська
škápa чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України