ШКАНДИБИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шкандиба́ти «кульгати»
не зовсім ясне;
можливо, результат формального й семантичного перетворення в бурсацькому арго лат. scandō «підіймаюся; скандую, розмірено читаю вірш»;
не зовсім переконливе пов’язання (Фасмер–Трубачев IV 446) з ди́бати;
р. [шкандыба́ть], п. [szkandybać] «шкандибати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пошканда́ти
«ударившись кінцем об землю, перевернутися (про палицю)»
шкан-ди́бки
«дитяча гра»
шканди́ба
«кривий, кульгавий»
шкандиба́йло
«кривий, кульгавий»
шкандиба́л
«кульгавий; усе, що змушує кульгати, шкандибати (напр., горілка тощо)»
шканди́бенко
«син шкандиби»
шкандибі́вна
«дочка шкандиби»
шканду́лька
«глузлива назва кривої людини»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| scandō «підіймаюся; скандую, розмірено читаю вірш» | латинська |
| szkandybać «шкандибати» | польська |
| шкандыба́ть | російська |
| ди́бати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України