ШИПІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шипі́ти «видавати глухі звуки, подібні до протяжного ш-ш»
псл. [šipěti];
очевидно, звуконаслідувальне утворення, що передає шипіння і шелест різного роду;
р. шипе́ть, бр. шыпе́ць, болг. шипя́ «шиплю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шип
«шипіння»
ши́піт
«тс.»
шипля́чий
шипоти́нник
«гадюка звичайна, Vipera berus L.»
(зоол.)
шипоти́нниця
«тс.»
(зоол.)
шипоті́ти
«шипіти»
шипу́н
«вид лебедя»
(орн.)
шипу́чий
шипу́чка
«шипучий напій»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шыпе́ць | білоруська |
| шипя́ «шиплю» | болгарська |
| šipěti | праслов’янська |
| шипе́ть | російська |
ши́пот «водоспад; поріг на річці; швидка течія»
запозичення з румунської мови;
рум. şípot, [şîpot] «джерело, жолобок (біля джерела)», мабуть, походить від болг. ше́пот «шепіт; (перен.) глухий неясний шум», етимологічно спорідненого з укр. ше́піт;
п. [szypot] «водоспад, шум»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ши́піт
«швидкий потік; малий водоспад»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ше́пот «шепіт; (перен.) глухий неясний шум» | болгарська |
| szypot «водоспад, шум» | польська |
| şípot | румунська |
| şîpot «джерело, жолобок (біля джерела)» | румунська |
| ше́піт | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України