ШИНКАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ши́нка «солоне копчене м’ясо зі свинячого стегна»
н. Schinken «шинка», свн. schinke «стегно, шинка» пов’язані з двн. scinko, scinka «панцир для ніг; стегно», спорідненим із нвн. Schenkel (свн. schẹnkel) «стегно»;
запозичення з німецької мови;
бр. шы́нка, п. szynka, полаб. šint’ai;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шинки́
«страва з шинки із часником і перцем»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шы́нка | білоруська |
| scinko | давньоверхньонімецька |
| scinka «панцир для ніг; стегно» | давньоверхньонімецька |
| Schinken «шинка» | німецька |
| Schenkel «стегно» (свн. schẹnkel) | нововерхньонімецька |
| šint'ai | полабська |
| szynka | польська |
| schinke «стегно, шинка» | середньоверхньнімецька |
| schẹnkel | середньоверхньнімецька |
шино́к «заклад для продажу й розпивання спиртних напоїв» (заст.)
герм. *skankian «косо (криво) тримати» утворене від прикметника *skanka- «косий, кривий» (пор. дісл. skakkr «косий, кривий»);
н. Schenke «шинок», свн. schenk(e) «продаж спиртних напоїв» пов’язані з дієсловом schenken «дарувати; подавати вино у корчмі», спорідненим з англ. skink «наливати (вино, пиво тощо)»;
запозичене з німецької мови, частково за польським посередництвом;
р. шино́к, бр. шыно́к, п. szynk, ч. слц. (заст., розм.) šenk, нл. šenkaŕ «шинкар»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шин- ка́рити
шинк
шинка́р
шинкаре́нко
шинкарі́вна
шинка́рка
шинка́рство
«продаж трунків; (зб.) шинкарі»
шинкарюва́ти
шинкъ
(1525)
шинокъ
«шинок»
(1534)
шиньо́к
«шинок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| skink «наливати (вино, пиво тощо)» | англійська |
| шыно́к | білоруська |
| *skankian «косо (криво) тримати» | германські |
| *skanka- «косий, кривий» (пор. дісл. skakkr «косий, кривий») | германські |
| šenkaŕ «шинкар» | нижньолужицька |
| Schenke «шинок» | німецька |
| schenken «дарувати; подавати вино у корчмі» | німецька |
| szynk | польська |
| schenk(e) «продаж спиртних напоїв» | середньоверхньнімецька |
| šenk (заст., розм.) | словацька |
| šenk (заст., розм.) | чеська |
| шино́к | ? |
ши́на «шина, окуття; [рейка (залізнична тощо)]»
іє. *skēi- «різати, відокремлювати, розділяти»;
н. Schiene «(залізнична) рейка; смуга, планка, шина» споріднене з двн. scina «голка», гол. scheen «гомілка; планка», англ. shin «гомілка», норв. [skina] «мала скибка» і, можливо, з лтс. šķiene «грудна кістка у птахів; шина, залізо під полозом саней»;
запозичення з німецької мови;
р. ши́на, бр. шы́на «шина», п. szyna «рейка; шина», ч. слц. (розм.) šína «рейка (залізнична)», вл. (розм.) šina «рейка; залізна штаба; шина, окуття (колеса)», нл. šyna «тс.», болг. м. ши́на «шина; рейка», схв. ши̏на «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ши́нє
«штаба заліза»
ши́нка
«дощечка у верстаті між нитками основи, щоб вони не плутались»
ши́нки
«дві паралельні планки між двома шарами основи»
шинува́ти
«обтягати шиною, натягати шину»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shin «гомілка» | англійська |
| шы́на «шина» | білоруська |
| ши́на «шина; рейка» | болгарська |
| šina «рейка; залізна штаба; шина, окуття (колеса)» (розм.) | верхньолужицька |
| scheen «гомілка; планка» | голландська |
| scina «голка» | давньоверхньонімецька |
| *skēi- «різати, відокремлювати, розділяти» | індоєвропейська |
| šķiene «грудна кістка у птахів; шина, залізо під полозом саней» | латиська |
| ши́на «шина; рейка» | македонська |
| šyna «тс.» | нижньолужицька |
| Schiene «(залізнична) рейка; смуга, планка, шина» | німецька |
| skina «мала скибка» | норвезька |
| szyna «рейка; шина» | польська |
| ши́на | російська |
| ши̏на «тс.» | сербохорватська |
| šína «рейка (залізнична)» (розм.) | словацька |
| šína «рейка (залізнична)» (розм.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України