ШИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ши́ти «скріплювати, з’єднувати ниткою за допомогою голки частини чого-небудь (тканини, шкіри і т. ін.)»
іє. *si̯ū- «зшивати (шкіру)»;
споріднене з лит. siū́ti «шити», лтс. šūt «тс.», прус. schumeno «дратва», schutuan «нитки», schuwikis «швець», дінд. sīˊvуati «шиє», sуūman «шов, зв’язок», ос. xuyun «шити», гр. ϰασσύω «латаю, шевцюю» (атт. ϰανν-), ϰάσσῡμα «латання», лат. suō «шию, зшиваю», гот. siujan «шити», двн. siuwan «тс.», хет. šum(m)anza «мотузок»;
псл. šiti (‹ *si̯ū-);
р. шить, бр. шыць, др. шити, п. szyć, ч. šíti, слц. šit’, вл. šić, нл. šyś, полаб. saidlü (‹ *šidlo) «шило», болг. ши́я «шию», м. шие «шиє», схв. ши̏ти, слн. šíti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впро́шив
«за допомогою прошивання»
(присл.)
зо́-шит
зшилити
«вип’ятити, стиснувши в одну точку»
(губи)
зши́ток
о́бшивка
обшивня́
«рід човна»
о́бшийка
«облямівка, кайма; комір»
обшиття́
перешиття́
підо́шва
підошо́вний
пі́шва
піше́вка
пі́шивка
пошиття́
при́шви
(мн.; одн. при́шва)
приши́вка
«малий комір чоловічої сорочки»
пришиття́
про́шва
прошива́льний
прошива́льник
про́шивень
проши́вка
«прошиття»
про́шивка
«вишитий комір СУМ; малий комір чоловічої сорочки; облямівка, кайма Нед»
прошивни́й
проши́тво
«смужки як прикраси на підборах жіночих чобіт»
прошиття́
шийба́
«шиття»
шийкий
«пронизливий»
ши́ло
ши́луватий
«такий, що звужується до кінця, як шило»
ши́ль-ник
«той, що виробляє шила»
ши́ль-ник
«Anobium»
(ент.)
шильцьова́тий
«такий, що має форму шила»
шильча́стий
«подібний до шила»
шитво́
ши́тися
шиті́нка
«шиття і вишивання»
ши́тінки
«шиття; візерунки»
ши́тки
«шиття, вишивання»
шиток
«робота, пов’язана з шиттям; знаряддя до шиття»
шиття́
шитьба́
«шиття; шов»
ші́ло
«ніж, яким колють свиней; колодій»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϰανν- | аттічний |
| шыць | білоруська |
| ши́я «шию» | болгарська |
| šić | верхньолужицька |
| siujan «шити» | готська |
| ϰασσύω «латаю, шевцюю» (атт. ϰανν-) | грецька |
| ϰάσσῡμα «латання» | грецька |
| siuwan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| sīˊvуati «шиє» | давньоіндійська |
| sуūman «шов, зв’язок» | давньоіндійська |
| шити | давньоруська |
| *si̯ū- «зшивати (шкіру)» | індоєвропейська |
| suō «шию, зшиваю» | латинська |
| šūt «тс.» | латиська |
| siū́ti «шити» | литовська |
| шие «шиє» | македонська |
| šyś | нижньолужицька |
| xuyun «шити» | осетинська |
| saidlü «шило» (‹ *šidlo) | полабська |
| *šidlo | полабська |
| szyć | польська |
| šiti (‹ *si̯ū-) | праслов’янська |
| *si̯ū- | праслов’янська |
| schumeno «дратва» | прусська |
| schutuan «нитки» | прусська |
| schuwikis «швець» | прусська |
| шить | російська |
| ти | сербохорватська |
| šit' | словацька |
| šíti | словенська |
| šum(m)anza «мотузок» | хетська |
| šíti | чеська |
зашили́ти «засилити» (нитку)
результат видозміни форми засили́ти від [силя́ти] «низати», зближеної з ши́ло (щоб затягти нитку в суцільний твердий предмет, спочатку роблять отвір шилом);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| засили́ти «низати» | російська |
| ши́ло (щоб затягти нитку в суцільний твердий предмет, спочатку роблять отвір шилом) | російська |
| силя́ти | російська |
прошели́ти «просунути крізь отвір»
результат видозміни форми просили́ти «тс.», зближеної з ши́ло;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| просили́ти «тс.» | українська |
| ши́ло | українська |
ши́льник «молодильник, Isoëtes L.; [частуха подорожникова, Alisma plantago-aquatica L.; китятки чубаті, Po-lygala comosa Schk. Mak]» (бот.)
назва мотивується загостреною шилоподібною формою листя;
утворення, похідне від ши́ло;
р. [ши́льник] «молодильник; частуха»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ши́ло | ? |
| ши́льник «молодильник; частуха» | ? |
наше́вкатися «прийти, прибути у великій кількості»
пор. [наше́тися] «зібратися у великій кількості, скупчитися» Корз, а також ушива́тися «спішно залишати місце свого перебування, тікати», відшива́ти «проганяти»;
можливо, пов’язане з ши́ти;
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наше́вкуватий
«нахабний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наше́тися «зібратися у великій кількості, скупчитися» | ? |
| ушива́тися «спішно залишати місце свого перебування, тікати» | ? |
| відшива́ти «проганяти» | ? |
| ши́ти | ? |
ню́ха́ти
остаточно не з’ясоване;
здебільшого виводиться від псл. *ǫxati «пахнути», пов’язаного з vonja «запах» (пор. р.-цсл. &ѫхати «пах-нути», п. wąchać «нюхати, чути носом») з початковим n-, перенесеним від префіксів *vъn-, *sъn- (Фасмер ІІІ 93; Преобр. І 623; Schuster-Šewc 1025; Младенов 94, 362; Mikl. EW 222);
вважається також (Rudn. ІІ 863; Ильинский ИОРЯС 20/3, 83, 88; Bezlaj ESSJ ІІ 225; Ondruš Sl. Wortst. 120; Stang 40; Berneker IF 10, 153–154; Uhlenbeck PBrB 30, 267; Matzenauer LF 11, 331–332; Holthausen AeWb 237; Pokorny 768–769) спорідненим з гот. bi-niuhsjan «висліджувати», дангл. nēosan «досліджувати, висліджувати, відвідувати», днн. niusian «досліджувати» або з двн. niosan «чхати», нвн. nuseln «гугнявити», Nüster «ніздря», Nase «ніс», псл. nosъ «тс.», укр. ніс;
зіставлення (Machek ESJČ 402) з дісл. ісл. норв. snugga «нюхати» недостатньо обґрунтоване;
р. ню́хать «нюхати», бр. ню́хаць «тс.», п. niuchać «нюхати табаку; нюшити», ч. čenichat «нюшити», слц. ňuchat’ «нюхати; чути носом», вл. nuchać «нюхати», нл. nuchaś, болг. ню́шкам, ню́шна, схв. њy̏шити, слн. njúhati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
занюхрі́ти
«виявити пристрасне бажання, загорітися бажанням»
нюх
ню́халка
«ніс»
ню́халь
«ніс; нюх»
ню́хальний
ню́хальник
нюха́р
«нюхальник»
нюха́ч
«тс.»
нюхри́ти
«чути нюхом слід звіра і йти цим слідом»
нюхрі́ти
«тс.»
нюхтити
«винюхувати»
нюхті́ти
«нюхати, обнюхувати, чути носом Ж; чути нюхом слід звіра і йти цим слідом ДзАтл ІІ»
нюхто́м
«нюхаючи»
нюхтюри́ти
«винюхувати»
нюхце́м
«тс.»
нюхцюва́ти
«нюхати, обнюхувати, чути носом»
ню́ши́ти
«нюхати повітря; вистежувати, вишукувати»
нюшкува́ти
«тс.»
по́нюх
поню́шка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ню́хаць «тс.» | білоруська |
| ню́шкам | болгарська |
| nuchać «нюхати» | верхньолужицька |
| bi-niuhsjan «висліджувати» | готська |
| nēosan «досліджувати, висліджувати, відвідувати» | давньоанглійська |
| niosan «чхати» | давньоверхньонімецька |
| snugga «нюхати» | давньоісландська |
| niusian «досліджувати» | давньонижньонімецька |
| snugga «нюхати» | ісландська |
| nuchaś | нижньолужицька |
| nuseln «гугнявити» | нововерхньонімецька |
| snugga «нюхати» | норвезька |
| niuchać «нюхати табаку; нюшити» | польська |
| *ǫxati «пахнути» | праслов’янська |
| nosъ «тс.» | праслов’янська |
| ню́хать «нюхати» | російська |
| шити | сербохорватська |
| ňuchat' «нюхати; чути носом» | словацька |
| njúhati «тс.» | словенська |
| ніс | українська |
| ню́шна | українська |
| čenichat «нюшити» | чеська |
| vonja | ? |
| *vъn- | ? |
| *sъn- | ? |
| Nüster «ніздря» | ? |
| Nase «ніс» | ? |
шва́йка «білизна, Aspius aspius L., Aspius bipunctatus» (іхт.)
шва́йка походить від ши́ти;
більш сумнівне зближення його з р. сва́я «паля», [шва́я], цсл. сваа «стовп», що ґрунтується на зовнішній звуковій схожості з діалектним словом, де ш- вторинного походження (Фасмер ІІІ 571);
не зовсім ясне, можливо, лексико-семантичне утворення від шва́йка «товста голка; товсте шило» у зв’язку з видовженою формою риби (Рыбы СССР);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сва́я «паля» | російська |
| шва́я | російська |
| сваа «стовп» | церковнослов’янська |
| шва́йка | ? |
| ши́ти | ? |
| шва́йка «товста голка; товсте шило» | ? |
шва́йкало «швендя; волоцюга»
експресивне утворення від шва́йка «товсте шило», похідного від ши́ти;
очевидно, виникло у зв’язку зі значенням дієслова ши́тися «проводити певний час, перебувати поруч із кимось, переважно маючи якісь корисливі наміри»;
отже, шва́йкало «той, хто шиється, тобто, корисливо пристосовуючися до людей, вештається між ними»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шва́йка «товсте шило» | ? |
| ши́ти | ? |
| ши́тися «проводити певний час, перебувати поруч із кимось, переважно маючи якісь корисливі наміри» | ? |
| шва́йкало «той, хто шиється, тобто, корисливо пристосовуючися до людей, вештається між ними» | ? |
шве́я́ «білизна, Aspius bipunctatus» (іхт.)
п. [szweja, szwyja] з огляду на тверде šv- (замість šv’-), можливо, зумовлені українським впливом;
свою назву риба дістала, очевидно, за видовжену форму тіла і за її жвавість та рухливість;
пор. [шве́я] «щось гостре»;
утворення, етимологічно пов’язане з ши́ти;
п. [szweja] «верховодка, Alburnus», [szwyja] «ялець звичайний, Leuciscus leuciscus L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шва́йка
«тс.»
(іхт.)
шви́я
«тс.»
(іхт.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| szweja (замість šv’-) | польська |
| szwyja | польська |
| szweja «верховодка, Alburnus» | польська |
| szwyja «ялець звичайний, Leuciscus leuciscus L.» | польська |
| ши́ти | ? |
шво «шов, місце з’єднання зшитих кусків тканини; місце скріплення частин чого-небудь; (мед.) місце з’єднання тканини, розсіченої під час хірургічної операції»
форму шов, очевидно, запозичено з російської мови, де вона закономірно продовжує др. шьвъ і псл. šьvъ ‹ *si̯uv-, споріднене з лтс. šuva, šuve «шов», лит. ãp-siuvas, per̃-siuvas «кант, бордюр»;
псл. šьvъ, пов’язане з псл. šiti, укр. ши́ти;
укр. шво є новотвором, що існує поряд із зах. шев (пор. др. шьвъ);
р. шов, [шва] «дощана обшивка», бр. шво, др. шьвъ «вишивка; шов, шво», п. szew, ч. слц. šev, вл. šow, нл. šaw, болг. м. шев, схв. ша̏в, слн. šív, цсл. шьвъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
апашва́нка
«великий дощаний човен»
виши-ва́льний
вишива́льник
виши́ва́нка
ви́шивка
відши́вка
запі́шва
«рубець при шитті»
зашива́льний
зшива́льний
зшива́льник
зшива́ч
зши́вка
зшивни́й
на́дшивка
«жіноча сорочка, надточена знизу»
наши́ванка
«рід вишивки на чоловічій сорочці; рід візерунка при вишиванні лляними нитками»
на́ши́вка
«нашивка; [шматок полотняної тканини, нашитий на плечі сорочки]»
нашивни́й
обшива́льний
обшива́льник
обшива́нка
«великий дощаний човен; віз з дощаним ящиком»
обши́ванка
о́бши́вка
«обшивка, бордюр; [комір]»
обшивни́й
обшивня́
«рід човна»
обшивча́стий
«вишиті особливим способом уставки в сорочці»
о́шивка
«наволока, пошивка»
переше́вка
«дратва, якою пришивають переди; дратва»
перешива́льник
«колодка для шиття халяв; учень, що шиє халяви»
пере́ши́вка
«перешивка; [шиття халяв]»
перешивни́й
підо́шва
«підошва; [підставка у мотовилі Г; дно в судні, плоскодонному човні; нижнє полотнище великого морського невода Дз]»
підшива́йло
«підлабузник»
підшива́льник
«підмайстер шевця, що підшиває підошви»
підшива́ч
пі́дши́вка
підшивни́й
пі́шва
«наволока, пошивка»
по-ші́вля
«тс.»
подишо́в
подошва́
«лутка у вікні»
подошо́в
«земляна долівка в хаті»
по́шва
«солом’яна стріха»
по́шев
«подвійний загнутий шов»
по́шевка
«солом’яна стріха; чуб»
пошива́льник
«той, що криє хату зі стріхою»
поши́ванка
«наволока, пошивка»
пошива́ч
«той, що робить стріху»
по́ши́вка
«наволока»
пошивни́й
поши́вни́к
пошиттє́
«стріха»
по́шо́в
«тс.»
припі́швити
«пришити знизу, шиючи через край»
при́шви
«головка (у чобіт); чоботи з пришитими головками»
(мн.)
пришив-ни́й
«той, що пришивається; [той, що любить шити]»
при́ши́вка
«пришивання, щось пришите; [кожна з частин сітки, з яких вона зшита Г; малий комір на чоловічій сорочці Нед]»
при́шовка
«кожна з частин сітки, з яких вона зшита»
про́шва
про́шивка
прошивни́й
сшивани́на
«латки»
(зб.)
упро́шив
«шити, стьобаючи»
(у спо-лученні ши́ти упро́шив)
ушива́льник
«вузький ремінець для зшивання; покрівельник соломою»
уши́вка
уші́вля
«солом’яний чи очеретяний вшитий дах»
шва
«тс.»
швай-кува́тий
«подібний до швайки»
шва́йка
«товсте шило; колупалка до люльки; шпиль на будинку; рід дитячої гри; швачка»
швайкови́тий
шва́йца
«швайка (шило)»
шва́льня
«швацька майстерня»
шва́ля
«кравчиха»
шва́ха
«швачка»
шва́цтво
«швацьке ремесло»
швач
шваче́нко
«син швачки»
шва́чка
«кравчиха»
швачкува́ти
«працювати за швачку»
шве́й-ник
«швець, майстер, що шиє і лагодить взуття»
шве́я
шви́я
«швайка (шило); узагалі щось гостре»
шво́вий
шев
«шов»
шевкє́ня
«швачка»
шевки́ня
«шевчиха (жінка шевця); швачка»
шевко́
«швець»
ше́вня
«шевська майстерня; взуттєвий магазин»
ше́вство
шевцеви́к
«син шевця»
шевці́вна
шевцю́га
«швець»
(знев.)
шевцю́ра
«тс.»
шевче́нко
ше́вчик
«учень, робітник у шевця»
шевчи́на
«швець; бідний, жалюгідний швець»
шевчи́ха
шевчи́шка
«шевчиха»
(знев.)
шевчу́к
«шевцівський підмайстер, учень»
ши́в-киня
«кравчиня, кравчиха»
шов
«шво»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шво | білоруська |
| шев | болгарська |
| šow | верхньолужицька |
| шьвъ | давньоруська |
| шьвъ «вишивка; шов, шво» | давньоруська |
| šuva | латиська |
| šuve «шов» | латиська |
| ãp-siuvas | литовська |
| per̃-siuvas «кант, бордюр» | литовська |
| шев | македонська |
| šaw | нижньолужицька |
| szew | польська |
| šьvъ | праслов’янська |
| *si̯uv- | праслов’янська |
| šьvъ | праслов’янська |
| šiti | праслов’янська |
| шов | російська |
| шва «дощана обшивка» | російська |
| ша̏в | сербохорватська |
| šev | словацька |
| šív | словенська |
| ши́ти | українська |
| шьвъ | церковнослов’янська |
| šev | чеська |
шелюга́ «верба гостролиста, Salix acutifolia Willd.; верба попеляста, Salix cinerea L.» (бот.)
можливо, суфіксальне утворення від псл. *šel- «верба», спорідненого з індоєвропейською (індоєвропейсько-уральською) назвою для верби, пор. лат. salix, двн. salaha, сірл. seіl, далі фін. salava, мар. šol, yг. szil «верба» (див., однак, сумніви – Фасмер IV 427);
не зовсім ясне;
зближувалося з болг. ши́ле «ягня», схв. шѝљег «молодий баран» (Moszyński PZJP 35, проти Фасмер–Трубачев IV 427, оскільки ці слова запозичено з албанської мови);
р. ше́лю́га, бр. [сі́ляга] «рід верби», п. [szelożnik] «калюжниця болотна, Caltha palustris»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
желюжи́на
«верба гостролиста»
(бот.)
шевлю́г
ше́лега
ше́люг
«тс.»
(бот.)
шелюги́
«верба гостролиста»
(мн.)(бот.)
шелюгува́ти
«засаджувати шелюгою»
шелюжи́на
«гілка шелюги, прут із шелюги»
ши́лаг
«тс.»
(бот.)
ши́лега
«верба гостролиста»
(бот.)
шилюга
«верба попеляста, Salix cinerea L.»
(бот.)
ши́ля́га
«тс. ЛПол; верба попеляста Нед»
шілілюжок
«верба розмаринолиста, Salix rosmarinifolia L.»
(бот.)
шілюжок
«верба повзуча, Salix repens L.»
(бот.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сі́ляга «рід верби» | білоруська |
| ши́ле «ягня» | болгарська |
| salaha | давньоверхньонімецька |
| salix | латинська |
| šol | марійська |
| szelożnik «калюжниця болотна, Caltha palustris» | польська |
| *šel- «верба» | праслов’янська |
| ше́лю́га | російська |
| шѝљег «молодий баран» | сербохорватська |
| seіl | середньоірландська |
| salava | фінська |
| szil «верба» (див., однак, сумніви -- Фасмер IV 427) | ? |
ши́я «частина тіла людини і більшості тварин, що з’єднує голову з тулубом»
не зовсім ясне, певних позаслов’янських відповідників не має;
малоймовірні пов’язання з лат. sinus (-ūs) «вигин; затока; живіт, лоно», алб. ǵį (ǵiri) «груди, перса» (Wiedemann BB 27, 261), лит. skujà «шишка» (Brückner 560);
може розглядатися також як слово субстратного походження (зокрема, фіно-угорського, пор. мар. šüj, šü «шия» з його відповідниками – фін. sepä, саам. čæve, комі сьылі, хант. säwǝl, манс. sǝp «тс.», морд. s’iv’e «комір»);
можливо, праслов’янський новотвір, похідний від šiti, укр. ши́ти (як семантичну паралель пор. в’яз, в’я́зи (анат.), що пов’язується з в’яза́ти);
псл. šija;
р. ше́я, бр. шы́я, др. шия, п. szyja, ч. šíje, слц. вл. šija, нл. šyja, болг. ши́я, м. шиja, схв. ши̏ja, слн. šíja, стсл. шиа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заши́йний
заши́йник
«потиличник»
заши́йок
наше́йник
наше́льник
наши́йник
«ошийник; нашийний ланцюжок»
наши́йниця
«намисто»
наши́йок
«краватка»
наши́льник
«тс.»
оше́йник
«комір»
оши́йник
«нашийник; потиличник»
ошийок
«частина тіла в худоби»
переши́йок
підши́йка
«нижня частина ярма (для волів)»
підши́йник
підши́йок
уши́йка
«потилиця»
уши́йок
«шкіра на потилиці; перешийок, загалом вузька частина чогось, що з’єднує дві більші частини»
ши́їсько
ший
«наказ волові підставляти шию для ярма»
(виг.)
ши́йка
«вузька частина посудини (пляшки та ін.); [задня частина люльки, куди вставляють цибух; нижня частина веретена]»
ши́йний
шия́ка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ǵį «груди, перса» (ǵiri)(Wiedemann BB 27, 261) | албанська |
| ǵiri | албанська |
| шы́я | білоруська |
| ши́я | болгарська |
| šija | верхньолужицька |
| шия | давньоруська |
| сьылі | комі-зирянська |
| sinus «вигин; затока; живіт, лоно» (-ūs) | латинська |
| skujà «шишка» | литовська |
| шиja | македонська |
| sǝp «тс.» | мансійська |
| šüj | марійська |
| šü «шия» | марійська |
| s'iv'e «комір» | мордовська |
| šyja | нижньолужицька |
| szyja | польська |
| šiti | праслов’янська |
| šija | праслов’янська |
| ше́я | російська |
| čæve | саамська |
| ши̏ja | сербохорватська |
| šija | словацька |
| šíja | словенська |
| шиа | старослов’янська |
| ши́ти | українська |
| sepä | фінська |
| säwǝl | хантийська |
| šíje | чеська |
штани́ «одяг, що закриває нижню частину тулуба та ноги»
псл. [сх. *šьtaně] (дв.) від šьtany (мн.) ‹ *šьt-ana (‹*šit-ana ‹ *si̯ŭt-ana) «тканина, що зшивається або пришивається до другої» – споріднене (при іншому ступені кореневого вокалізму) з лит. siūtìnis «що стосується шиття»;
слово штани́ утворене від ши́ти (псл. šiti) і означало первісно «одяг, зшитий з двох шматків тканини»;
менш вірогідними є інші етимології слова: як похідне від дтюрк. іčton «внутрішній, нижній одяг; штани» (Фасмер–Трубачев IV 477; Радлов I 1402, 1513, 1561, III 1710), від ір. *štāna «нога, холоша (ав. paiti-štāna «нога») (Трубачев Этимология 1965, 40), від іє. *steg-/stog- «покривати» (Горяев 426; Откупщиков ЭИРЯ IV 103–109), від іт. sottana, фр. sоutane «довгий одяг, застібнутий на ґудзики з низу до верху» (Соболевский РФВ 53, 170);
р. бр. штаны́, п. [sztaniki, staniki];
Фонетичні та словотвірні варіанти
безшта́нько
«хлопчик, що ще не носить штанів; бідняк»
підшта́ники
пі́дшта́нки
шта-на́тий
«про курей: з лапами, вкритими оперенням»
штаненя́та
штани́на
шта́ні
шта́нка
«штанина»
штанці́
штанча́та
штанько́
«той, що носить штани»
штанькува́тий
«тс.»
штаня́та
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| paiti-štāna «нога» | авестійська |
| штаны́ | білоруська |
| іčton «внутрішній, нижній одяг; штани» | давньотюркська |
| *steg-/stog- «покривати» | індоєвропейська |
| *štāna «нога, холоша (ав. paiti-štāna «нога» | іранські |
| sottana | італійська |
| siūtìnis «що стосується шиття» | литовська |
| sztaniki | польська |
| staniki | польська |
| *šьtaně «тканина, що зшивається або пришивається до другої» (дв.)(мн.)(‹*šit-ana ‹ *si̯ŭt-ana)(при іншому ступені кореневого вокалізму) | праслов’янська |
| šьtany «тканина, що зшивається або пришивається до другої» (дв.)(мн.)(‹*šit-ana ‹ *si̯ŭt-ana)(при іншому ступені кореневого вокалізму) | праслов’янська |
| *šьt-ana | праслов’янська |
| *šit-ana | праслов’янська |
| *si̯ŭt-ana | праслов’янська |
| šiti | праслов’янська |
| штаны́ | російська |
| штани́ «одяг, зшитий з двох шматків тканини» (псл. šiti) | українська |
| ши́ти | українська |
| sоutane «довгий одяг, застібнутий на ґудзики з низу до верху» | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України