ШЕСТИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
шість «назва числа 6 та його числового позначення; кількість із шести одиниць»
псл. šestь;
споріднене з лит. šešì «шість», лтс. seši, ав. xšvaš «тс.», дінд. ṣaṭ, ṣaṣtís «шістка», гр. ἕξ, [ε], лат. sex, алб. gjaštë (‹ *sek῀stis), гот. saíhs «шість», дісл. sett (жін. р.) «шістка», дірл. sé «шість», кімр. chwech, тох. A ṣäk, тох. В ṣkas «тс.»;
іє. *s(u̯)ek’s-/u̯ek’s-;
за іншою етимологією, яка потребує додаткових даних (Мельничук Этимология 1966, 205–207), продовжує іє. *ksu̯eks-, що, можливо, пов’язане з коренем *kes-/ kos-/ks- «довбати, вирізати», познача-ючи первісно якусь дерев’яну посудину, міру місткості;
гіпотетичним лишається також зведення до іє. *s-HVeks (букв.) «дві трійки» (Erhart Sborník FFBrU 14, 26);
р. шесть, бр. шэсць, др. шесть, п. sześć, ч. šest, слц. šest’, вл. šěsć, šesćo, нл. šesć, полаб. sestě (‹ šestъjь), болг. м. шест, схв. ше̑ст, слн. šést, стсл. шесть;
Фонетичні та словотвірні варіанти
уше́стеро
(присл.)
шеста́к
«назва монети (10 крейцарів австрійської валюти в Австро-Угорщині; 50 копійок; шоста частина чогось)»
шестачи́ско
(збільшувальне від шеста́к)
шестере́ць
«гексаедр»
шестери́к
«міра; запряжка; [шлея із шістьома смугами -- поздовжніми й поперечними]»
шестерня́
«запряжка СУМ; шестірня у млині; [вид циркуля в теслярів, бондарів тощо]»
ше́стеро
ше́стий
«шостий»
шести́на
«шоста частина»
шестири́к
«мотузок із шістьох пасок Нед; шестиріжкові дерев’яні вила Мо»
шесті́рко
шестірня́
«зубчасте колесо»
(тех.)
шістерня́
«колесо у млині Нед; басейн для води біля хати Дз»
шісті́рка
«шістка (в картах)»
ші́стка
«тс.; [колись шість, пізніше десять крейцарів австрійської валюти в Австро-Угорщині]»
шоста́к
«монета в три копійки; [той, хто має шість пальців на руках або ногах] Г, Бі»
(заст.)
шоста́ка
«шістка (в картах)»
(заст.)
шостий
шости́на
«шоста частина»
шо́стка
«тс.»
шосто́к
«шість штук, шість разів»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| xšvaš «тс.» | авестійська |
| gjaštë (‹ *sek῀stis) | албанська |
| *sek῀stis | албанська |
| шэсць | білоруська |
| шест | болгарська |
| šěsć | верхньолужицька |
| šesćo | верхньолужицька |
| saíhs «шість» | готська |
| ἕξ | грецька |
| ε | грецька |
| ṣaṭ | давньоіндійська |
| ṣaṣtís «шістка» | давньоіндійська |
| sé «шість» | давньоірландська |
| sett «шістка» (жін. р.) | давньоісландська |
| шесть | давньоруська |
| *s(u̯)ek's- | індоєвропейська |
| u̯ek's- | індоєвропейська |
| *ksu̯eks- | індоєвропейська |
| kos- «довбати, вирізати» | індоєвропейська |
| ks- | індоєвропейська |
| *s-H<SUP>V</SUP>eks «дві трійки» (букв.)(Erhart Sborník FFBrU 14, 26) | індоєвропейська |
| chwech | кімрська |
| sex | латинська |
| seši | латиська |
| šešì «шість» | литовська |
| шест | македонська |
| šesć | нижньолужицька |
| sestě (‹ šestъ-jь) | полабська |
| šestъjь | полабська |
| sześć | польська |
| šestь | праслов’янська |
| шесть | російська |
| ше̑ст | сербохорватська |
| šest' | словацька |
| šést | словенська |
| шесть | старослов’янська |
| ṣäk | тохарська А |
| ṣkas «тс.» | тохарська В |
| šest | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України