ШЕРЕХАТОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ше́рхнути «ставати шкарубким через висихання; укриватися льодом, замерзати; [холонути, щулитися від страху] ЛексПол»
псл. *sr̥xnǫti, *sr̥šati «наїжачуватися, куйовдитися, ставати нерівним, шорстким»;
споріднене з *sr̥stь, укр. шерсть і далі з лит. šiurkštùs «грубий, твердий», н. harsch «шерехатий», ірл. carrach «покритий паршами», дінд. háršatē «їжачитися (про волосся на тілі)», лат. horreo «наїжачуюся, зіщулююся від жаху», вірм. garšim «лякаюся, жахаюся»;
р. шерша́в виводилося безпосередньо зі *шьршав, похідного від шерсть (Соболевский Лекции 137);
пов’язання з тат. чаршау (чаршаф) «завіса» (Дмитриев 569) малоймовірне;
р. шерша́веть, бр. шэ́рхнуць «(про землю) тужавіти, підсихати; (про кінцівки) німіти, дубіти», др. серхъкъ, сьрхъкъ «шерехатий, шершавий, нерівний», п. nasierszałу «наїжачений», ч. srchký «шершавий, грубий», слц. srchký «неврожайний», ošršňavet’ «схуднути (про худобу)», болг. стръ́хна «куйовдитися», схв. стр́шити «стирчати; настовбурчуватися (про волосся)», слн. sŕhek «скуйовджений», sŕšati «наїжачуватися, скуйовджуватися», цсл. срьхъкъ «шерехатий, шершавий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шарша́вий
шарша́вина
шарша́віти
шер-ша́вий
шереха́тий
шерехова́тий
«грубий, негладкий»
шерхки́й
ше́рхлий
шерша́вити
шерша́віти
шорохова́тий
«нерівний, шершавий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шэ́рхнуць «(про землю) тужавіти, підсихати; (про кінцівки) німіти, дубіти» | білоруська |
| стръ́хна «куйовдитися» | болгарська |
| garšim «лякаюся, жахаюся» | вірменська |
| háršatē «їжачитися (про волосся на тілі)» | давньоіндійська |
| серхъкъ | давньоруська |
| сьрхъкъ «шерехатий, шершавий, нерівний» | давньоруська |
| carrach «покритий паршами» | ірландська |
| horreo «наїжачуюся, зіщулююся від жаху» | латинська |
| šiurkštùs «грубий, твердий» | литовська |
| harsch «шерехатий» | німецька |
| nasierszałу «наїжачений» | польська |
| *sr̥xnǫti | праслов’янська |
| *sr̥šati «наїжачуватися, куйовдитися, ставати нерівним, шорстким» | праслов’янська |
| *sr̥stь | праслов’янська |
| шерша́в | російська |
| шерсть | російська |
| *шьршав | російська |
| шерша́веть | російська |
| стр́шити «стирчати; настовбурчуватися (про волосся)» | сербохорватська |
| srchký «неврожайний»«схуднути (про худобу)» | словацька |
| ošršňavet' «неврожайний»«схуднути (про худобу)» | словацька |
| sŕhek «скуйовджений»«наїжачуватися, скуйовджуватися» | словенська |
| sŕšati «скуйовджений»«наїжачуватися, скуйовджуватися» | словенська |
| чаршау «завіса» (чаршаф)(Дмитриев 569) | татарська |
| шерсть | українська |
| срьхъкъ «шерехатий, шершавий» | церковнослов’янська |
| srchký «шершавий, грубий» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України