ШЕЛЮГА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шелюга́ «верба гостролиста, Salix acutifolia Willd.; верба попеляста, Salix cinerea L.» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, суфіксальне утворення від псл. *šel- «верба», спорідненого з індоєвропейською (індоєвропейсько-уральською) назвою для верби, пор. лат. salix, двн. salaha, сірл. seіl, далі фін. salava, мар. šol, yг. szil «верба» (див., однак, сумніви – Фасмер IV 427);
зближувалося з болг. ши́ле «ягня», схв. шѝљег «молодий баран» (Moszyński PZJP 35, проти Фасмер–Трубачев IV 427, оскільки ці слова запозичено з албанської мови);
р. ше́лю́га, бр. [сі́ляга] «рід верби», п. [szelożnik] «калюжниця болотна, Caltha palustris»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
желюжи́на
«верба гостролиста»
(бот.)
шевлю́г
ше́лега
ше́люг
«тс.»
(бот.)
шелюги́
«верба гостролиста»
(мн.)(бот.)
шелюгува́ти
«засаджувати шелюгою»
шелюжи́на
«гілка шелюги, прут із шелюги»
ши́лаг
«тс.»
(бот.)
ши́лега
«верба гостролиста»
(бот.)
шилюга
«верба попеляста, Salix cinerea L.»
(бот.)
ши́ля́га
«тс. ЛПол; верба попеляста Нед»
шілілюжок
«верба розмаринолиста, Salix rosmarinifolia L.»
(бот.)
шілюжок
«верба повзуча, Salix repens L.»
(бот.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сі́ляга «рід верби» | білоруська |
| ши́ле «ягня» | болгарська |
| salaha | давньоверхньонімецька |
| salix | латинська |
| šol | марійська |
| szelożnik «калюжниця болотна, Caltha palustris» | польська |
| *šel- «верба» | праслов’янська |
| ше́лю́га | російська |
| шѝљег «молодий баран» | сербохорватська |
| seіl | середньоірландська |
| salava | фінська |
| szil «верба» (див., однак, сумніви -- Фасмер IV 427) | ? |
шелюжо́к «зародок у яйці»
утворення, похідне від ше́люг «рід верби»;
шелюжо́к власне означає «прутик»;
пор. семантичну паралель кі́льчик «росток», утворене від кіл, кіло́к;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ше́люг «рід верби» | ? |
| шелюжо́к «прутик» | ? |
ше́ля́г «старовинна найдрібніша польська монета»
через польське посередництво запозичене з німецької мови;
свн. schillinc (н. Schilling) «шилінг» (дрібна монета) походить від герм. *skildling «рід щита»;
менш імовірне припущення про запозичення з давньоскандинавської (Преобр. ІІ, вып. последний 93) або з готської (Brückner 547);
р. [ше́ляг, ше́лег] «неходяча монета, бляшка», бр. шэ́лег «півшага, півшеляга; старовинна дрібна монета; (перен.) нікчемність», п. szeląg «одна з найменших монет»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ше́лю́г
шелягъ
«тс.»
(шеляговъ)(1388)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шэ́лег «півшага, півшеляга; старовинна дрібна монета; (перен.) нікчемність» | білоруська |
| *skildling «рід щита» | германські |
| Schilling | німецька |
| szeląg «одна з найменших монет» | польська |
| ше́лег «неходяча монета, бляшка» | російська |
| schillinc «шилінг» (н. Schilling)(дрібна монета) | середньоверхньнімецька |
| ше́ляг | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України