ШЕЛЬМА — ЕТИМОЛОГІЯ

ше́льма «шахрай»

запозичене з німецької мови через посередництво польської;
свн. снн. schelm(e) «лиходій, пройдисвіт», н. Schelm «шельма, шахрай», разом із двн. scalmo, свн. schalme «смерть, зараза, пошесть» споріднені з дангл. hold «труп», дісл. hold «м’ясо», дірл. colainn «тіло, м’ясо, труп», кімр. celain «труп» і зводяться до іє. *(s)kel- «різати»;
припускається також запозичення з голландської (Черных II 409);
гол. schelm близь-коспоріднене з н. Schelm;
р. ше́льма, бр. шэ́льма, п. szelma «шахрай», ч. слц. šelma «хижак, шельма, шахрай», вл. нл. šelma «шельма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ше́йма «тс.»
шельмо́ва́нець «таврований каторжник; шельма, пройдисвіт Нед»
шельмува́ти «таврувати, обрізаючи вуха; (перен.) лаяти, ганьбити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шэ́льма білоруська
šelma «шельма» верхньолужицька
schelm голландська
hold «труп» давньоанглійська
scalmo давньоверхньонімецька
colainn «тіло, м’ясо, труп» давньоірландська
hold «м’ясо» давньоісландська
*(s)kel- «різати» індоєвропейська
celain «труп» кімрська
šelma «шельма» нижньолужицька
Schelm «шельма, шахрай» німецька
Schelm німецька
szelma «шахрай» польська
ше́льма російська
schelm(e) «лиходій, пройдисвіт» середньоверхньнімецька
schalme «смерть, зараза, пошесть» середньоверхньнімецька
schelm(e) «лиходій, пройдисвіт» середньонижньонімецька
šelma «хижак, шельма, шахрай» словацька
šelma «хижак, шельма, шахрай» чеська

ше́льма «утроє сплетений якірний канат при рибальському човні на Азовському морі»

неясне;
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України