ШЕЛУХА — ЕТИМОЛОГІЯ

неясне;

можливо, пов’язане з р. шелуха́ «лузги», що розглядається як утворення з давнім експресивним префіксом ше- від*луха́, ототожнюваного з луска́;

може бути також результатом контамінації форм лузга́ і труха́;

р. [л́ухта] «каша; крупа», [лу́хта́] «нісенітниця», бр. [лухта́] «лузга, полова»;

запозичення зі словацької мови;

слц. šešul’ka (šešul’a), можливо, виникло з первісного *šelušina (пор. ч. šešulina «лушпина», [salušina] «тс.»), спорідненого з р. шелуши́ть, шелуха́;

п. ст. szeszuła, ч. šešule, šešulka «стручок», слц. šešul’a, šešul’ka «тс.»;

не зовсім ясне;

найімовірніше виникло внаслідок метатези в лушпа́, лушпи́на, лушпа́йка;

пояснювалося також як утворення з арготичним префіксом še- від lupiti (Фасмер IV 425), як результат контамінації *скор(о)лупа, (р. скорлупа́) з шелуха (р. шелуха́) (Мжельская Вестник ЛГУ 14/3, 90);

зіставлення з гр. ϰέλῡφος «шкаралупа, стручок», свн. schelfe «тс.» (Petersson AfSlPh 35, 374; Torp 461) малоймовірні;

р. [шелупа́, шелупи́на] «шкаралупа, лушпиння», бр. [шалу́пка] «тс.»;