ШЕЛЕСТИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ше́лест
псл. šelestъ, суфіксальне утворення від *šel- «шуміти, шелестіти», спорідненого з шересті́ти (від варіанта *šer-), і ховст «глухий шум» (з *xъl̥stъ);
(‹ псл. форми *šel- і *xъl̥-, що становлять собою різні ступені того самого звуконаслідувального кореня);
р. ше́лест, бр. шалясце́нне, п. szelest, ч. слц. šelеst, слн. šelèst;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пошеле́сник
«мішок із соломою»
шелесна́тий
«густолистий, шелестливий»
шеле́снути
шелесті́вка
«приголосна»
шелесті́ти
шелестки́й
шелестли́вий
шеле́сть
(виг.)
шеле́сь
(виг.)
ше́лех
«шелест»
шелехну́ти
«зникнути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шалясце́нне | білоруська |
| szelest | польська |
| šelestъ | праслов’янська |
| *šel- «шуміти, шелестіти» | праслов’янська |
| шересті́ти *šer- | праслов’янська |
| *x<SUP>ъ</SUP>l̥stъ «глухий шум» | праслов’янська |
| ше́лест | російська |
| šelеst | словацька |
| šelèst | словенська |
| šelеst | чеська |
| ховст «глухий шум» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України