ШЕВРО — ЕТИМОЛОГІЯ
шевро́ «вичинена козяча шкіра»
запозичення з французької мови;
фр. chevreau (ст. chevrel) «козеня; шкіра козеняти» походить від chèvre (ст. chievre) «коза», яке продовжує лат. сарrа «коза», пов’язане з caper «козел, цап», що споріднене з гр. ϰάπρος «вепр, кабан», дісл. hafr «козел, цап», дангл. hæfer, двн. haper, hebr «тс.»;
р. болг. м. шевро́, бр. шаўро́, п. szewro, ч. слц. слн. ševró, схв. шѐвро̄;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шаўро́ | білоруська |
| шевро́ | болгарська |
| ϰάπρος «вепр, кабан» | грецька |
| hæfer | давньоанглійська |
| haper | давньоверхньонімецька |
| hebr «тс.» | давньоверхньонімецька |
| hafr «козел, цап» | давньоісландська |
| сарrа «коза» | латинська |
| caper «козел, цап» | латинська |
| шевро́ | македонська |
| szewro | польська |
| шевро́ | російська |
| шѐвро̄ | сербохорватська |
| ševró | словацька |
| ševró | словенська |
| chevreau «козеня; шкіра козеняти» (ст. chevrel) | французька |
| chievre «коза» (ст.) | французька |
| chevrel (ст.) | французька |
| chèvre | французька |
| ševró | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України