ШВИДКУ — ЕТИМОЛОГІЯ

швидки́й

запозичене з давньонижньонімецької мови за посередництвом польської;
днн. swīð «сильний, спритний» споріднене з дангл. swīð «тс.», свн. (ge)swinde «швидкий, несамовитий», ранньонвн. schwind(e), н. (ge)schwind «швидкий», дфриз. swīthe (присл.) «дуже», дісл. svinnr «розумний», гот. swinþs «сильний», далі, можливо, з лит. sveĩkas «здоровий» (Specht 128);
Фасмер вважає цю етимологію непереконливою (Фасмер IV 419–420);
р. (пд., зах.) [швы́дкий], бр. [швы́дкій], п. [szwytki] «спритний, меткий, хвацький», [świtki] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зашвидки́й
нашвидку́
пришви́дчувач
пришви́дшити
шви́дкати «поспішати»
шви́дкісний
шви́дкісник
шви́дкість
швидкома́
швидкува́ти «тс.»
швидч «швидше»
шви́дче
швидчі́й
швидчі́ш
швидчі́ше «тс.»
шви́дшати
шви́дше
Етимологічні відповідники

Слово Мова
швы́дкій білоруська
swinþs «сильний» готська
swīð «тс.» давньоанглійська
svinnr «розумний» давньоісландська
swīð «сильний, спритний» давньонижньонімецька
swīthe «дуже» (присл.) давньофризька
sveĩkas «здоровий» литовська
(ge)schwind «швидкий» німецька
szwytki «спритний, меткий, хвацький» польська
świtki «тс.» польська
швы́дкий (пд., зах.) російська
schwind(e) ?

шми́тки́й «швидкий, моторний»

експресивне утворення, що виникло, очевидно, внаслідок контамінації слів швидки́й та метки́й;
п. [szmytki] «спритний; прудкий; швидкий» (з укр.?);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
szmytki «спритний; прудкий; швидкий» (з укр.?) польська
швидки́й українська
метки́й українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України