ШВАРА — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

можливо, виникло на основі шво́ра «ремінь, пасок для собак», шво́рка «мотузок» під впливом зближення зі словами шварну́ти «блиснути» (про білу волосінь) або швар «осока» (про траву на полонинах);

результат фонетичної видозміни форми [шувар] (бот.), що переважно має значення «лепеха (аїр), Acorus L.», іноді також «рогоза, [шашина] Typha L.»;

назви стосуються рослин, поширених там, де багато вологи – біля річок, озер, на луках і болотах;

псл. sъvora «зв’язка, вірьовка», пов’язане зі *sъverti «зімкнути», утвореним з префікса sъ- «з-, разом» і дієслова *verti «замикати»;

паралелізм початкових с – ш, як у [скі́ра – шкі́ра] та ін;

р. сво́ра «ремінь для мисливських собак, швора», сво́рка «тс.», бр. [шво́рка] «мотузка», п. ст. swora «зграя собак; ремінь для собак», ч. svor «скріпа; шворінь; [вінок цибулі]», [svora] «зв’язка між ціпом і ціпилном», слц. svorka «зграя (собак)», слн. svîra «розвора», с.-цсл. съвора «пряжка»;