ШВАБИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

нвн. Schwabe «шваб» продовжує двн. Swāba (пор. др. сваби);

найдавніші форми слова відбили лат. Suabia «Швабія», а також пов’язані з нею лат. Suēbus, Suēvus «той, що належить до швабського племені у давній Північно-Східній Германії»;

р. бр. шваб «шваб», др. Сваби «шваби», п. szwab «шваб; гультяй; кінь швабської породи», ч. Švábové «шваби», слц. Šváb «шваб», вл. Šwab, нл. Šwаba, болг. шва́ба, схв. Шва́ба «тс.»;

нвн. Schabe (свн. schabe) утворене від schaben «скребти», спорідненого з псл. *skobti, укр. скобли́ти (пор. схожий паралелізм в іншій назві комахи – хрущ : хрусті́ти);

н. Schwabe «тарган» виникло з первісного Schabe «тс.» унаслідок зближення зі Schwabe «шваб» (пор. іншу назву таргана пруса́к, від пруса́к «мешканець Пруссії»);

запозичення з німецької мови;

ч. слц. šváb, нл. šwaba, схв. бу̀ба шва́ба «тс.»;

мотивація перенесення неясна;

очевидно, результати перенесення назви коза́к (іст.), подібні до назв комах типу пруса́к, [шваб, моска́ль] та ін;

р. [каза́к] «плавунець»;

походить від шваб «німець зі Швабії, (перен.) злодій»;

пор. бр. [шваб] «голландець; злодюжка», п. oszwabić «обдурити, ошукати»;

бр. [шва́біць] «красти»;