ШАШЕЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ша́шіль «жук, личинки якого точать меблі, дерев’яні будівлі тощо» (ент.)
неясне;
можливо, звуконаслідувального походження як відбиття легкого шуму, шарудіння, які викликають личинки шашелів, точачи дерево;
р. [ша́шал, ша́шел] «шашіль; міль; тля; черв’яки у вуликах, стільниках, на живій і в зіпсованій рибі», [шашень] «шашіль», [шаши́ть] «копошитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ша́шелеві
«родина жуків-шашелів, Anobiidae»
шашели́ця
ша́шель
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ша́шал | російська |
| ша́шел «шашіль; міль; тля; черв’яки у вуликах, стільниках, на живій і в зіпсованій рибі» | російська |
| шашень «шашіль» | російська |
| шаши́ть «копошитися» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України