ШАФАРНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ша́фа
запозичене (через польське посередництво) із середньоверхньонімецької мови;
свн. schaf, нвн. Schaff «діжка; [шафа]» походить від schaffen «творити» (початково – виріза-ючи «формувати»);
зміна граматичного роду в польській мові (чоловічого на жіночий) пояснюється впливом п. almaria «шафа», skrzynia «скриня»;
р. [ша́фа, ша́хва] «шафа», бр. ша́фа, п. szafa «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
скахва
«шафа»
шаква́рня
«буфетна шафа; комора»
шафа́рня
«комора; скриня»
ша́фка
(зменш.)
ша́фовка
(зменш.-пестл.)
ша́хва
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ша́фа | білоруська |
| Schaff «діжка; [шафа]» | нововерхньонімецька |
| schaffen «творити» (початково -- виріза-ючи «формувати») | нововерхньонімецька |
| almaria «шафа» | польська |
| skrzynia «скриня» | польська |
| szafa «тс.» | польська |
| ша́фа | російська |
| ша́хва «шафа» | російська |
| schaf | середньоверхньнімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України