ШАРХ — ЕТИМОЛОГІЯ
шарх «звуконаслідування, що вживається на позначення короткого шарудливого звуку від тертя, човгання і т. ін.» (виг.)
звуконаслідувальне утворення, подібне до низки інших, що використовуються для передачі різних відтінків шарудливих звуків: шарк-, шурк-, ше́рех, шу́рхіт і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шарх-шарх
(виг.)
ша́рхати
«виконувати якусь дію (скребти, терти тощо), спричиняючи шерех, шарудіння; ідучи, викликати шарудіння; човгати»
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України