ШАРУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене через польське посередництво із середньонижньонімецької мови;

снн. schûren «чистити», пов’язане із снідерл. scûren, сангл. scouren, дат. skure, шв. skura, нвн. scheuern «терти, мити», походить зі старофранцузької мови;

фр. ст. escurer (фр. écurer «чистити») успадковане через посередництво середньолатинської мови (слат. scurare) з лат. excūrāre, утвореного за допомогою префікса ex- «з-, ви-» від cūrāre, cūrō «турбуватися, доглядати» (у давнину йшлося про чищення зброї);

р. [шарова́ть] «чистити, мити (піском або попелом)», бр. шарава́ць «терти, чистити», п. szarować, szorować, [szurować] «мити, скребти, скоблити», ч. šourovati, слц. šavrovat’, вл. šur(ow)ac, нл. šurowaś «тс.»;

запозичення з німецької мови;

н. scharren (свн. scharren) «скребти, ритися; шаркати (ногами); рити, копати» продовжує іє. *(s)kars- «скребти; дряпати», з яким пов’язані також лат. carrere «чесати (вовну)», carduus «будяк», псл. *korsta, укр. коро́ста;

р. шарова́ть «шарувати», бр. шарава́ць;

очевидно, утворення, що виникло лексико-семантичним способом від шар¹;

щодо можливості семантичного розвитку пор. співвідношення значень слова круг «коло» і «ділянка певної площини (зокрема, поля)»;

п. [szar] «верства»;