ШАРУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

шарува́ти «енергійно терти; мити; чистити»

запозичене через польське посередництво із середньонижньонімецької мови;
снн. schûren «чистити», пов’язане із снідерл. scûren, сангл. scouren, дат. skure, шв. skura, нвн. scheuern «терти, мити», походить зі старофранцузької мови;
фр. ст. escurer (фр. écurer «чистити») успадковане через посередництво середньолатинської мови (слат. scurare) з лат. excūrāre, утвореного за допомогою префікса ex- «з-, ви-» від cūrāre, cūrō «турбуватися, доглядати» (у давнину йшлося про чищення зброї);
р. [шарова́ть] «чистити, мити (піском або попелом)», бр. шарава́ць «терти, чистити», п. szarować, szorować, [szurować] «мити, скребти, скоблити», ч. šourovati, слц. šavrovat’, вл. šur(ow)ac, нл. šurowaś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шарова́ти «витирати, мити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шарава́ць «терти, чистити» білоруська
šur(ow)ac верхньолужицька
skure датська
excūrāre латинська
cūrāre латинська
cūrō «турбуватися, доглядати» (у давнину йшлося про чищення зброї) латинська
šurowaś «тс.» нижньолужицька
scheuern «терти, мити» нововерхньонімецька
szarować польська
szorować польська
szurować «мити, скребти, скоблити» польська
шарова́ть «чистити, мити (піском або попелом)» російська
scouren середньоанглійська
scurare середньолатинська
schûren «чистити» середньонижньонімецька
scûren середньонідерландська
šavrovat' словацька
escurer (фр. écurer «чистити»)(слат. scurare)(ст.) французька
écurer «чистити» французька
šourovati чеська
skura шведська

шарува́ти «розпушувати ґрунт, обробляючи сапою чи спеціальним механізмом міжряддя просапних культур (переважно цукрових буряків)» (с.-г.)

запозичення з німецької мови;
н. scharren (свн. scharren) «скребти, ритися; шаркати (ногами); рити, копати» продовжує іє. *(s)kars- «скребти; дряпати», з яким пов’язані також лат. carrere «чесати (вовну)», carduus «будяк», псл. *korsta, укр. коро́ста;
р. шарова́ть «шарувати», бр. шарава́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти

перешаро́вка
шарівни́ця «сапа»
шаро́ваня «шаровка; полільний сезон»
шаро́вка
шарува́льниця
шаруві́льник «сапальник, полільник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шарава́ць білоруська
*(s)kars- «скребти; дряпати» індоєвропейська
carrere «чесати (вовну)» латинська
carduus «будяк» латинська
scharren «скребти, ритися; шаркати (ногами); рити, копати» (свн. scharren) німецька
*korsta праслов’янська
шарова́ть «шарувати» російська
scharren середньоверхньнімецька
коро́ста українська

шар «верства»

очевидно, утворення, що виникло лексико-семантичним способом від шар1;
щодо можливості семантичного розвитку пор. співвідношення значень слова круг «коло» і «ділянка певної площини (зокрема, поля)»;
п. [szar] «верства»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нашарува́ння «напла-стування»
пере́ша́рок «м’яка речовина у проміжках між верствами деревини»
підша́р «нижній шар, підґрунтя»
по́шар
пошаро́вий «розташований шарами»
по́шарок «місцевість, простір області, країни; напрям»
про́шарок «тонкий відмінний шар між іншими шарами»
шарува́ти «ділити на шари, верстви»
шарува́тий «складений з шарів»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
szar «верства» польська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України