ШАРУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шарува́ти «енергійно терти; мити; чистити»
запозичене через польське посередництво із середньонижньонімецької мови;
снн. schûren «чистити», пов’язане із снідерл. scûren, сангл. scouren, дат. skure, шв. skura, нвн. scheuern «терти, мити», походить зі старофранцузької мови;
фр. ст. escurer (фр. écurer «чистити») успадковане через посередництво середньолатинської мови (слат. scurare) з лат. excūrāre, утвореного за допомогою префікса ex- «з-, ви-» від cūrāre, cūrō «турбуватися, доглядати» (у давнину йшлося про чищення зброї);
р. [шарова́ть] «чистити, мити (піском або попелом)», бр. шарава́ць «терти, чистити», п. szarować, szorować, [szurować] «мити, скребти, скоблити», ч. šourovati, слц. šavrovat’, вл. šur(ow)ac, нл. šurowaś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шарова́ти
«витирати, мити»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шарава́ць «терти, чистити» | білоруська |
šur(ow)ac | верхньолужицька |
skure | датська |
excūrāre | латинська |
cūrāre | латинська |
cūrō «турбуватися, доглядати» (у давнину йшлося про чищення зброї) | латинська |
šurowaś «тс.» | нижньолужицька |
scheuern «терти, мити» | нововерхньонімецька |
szarować | польська |
szorować | польська |
szurować «мити, скребти, скоблити» | польська |
шарова́ть «чистити, мити (піском або попелом)» | російська |
scouren | середньоанглійська |
scurare | середньолатинська |
schûren «чистити» | середньонижньонімецька |
scûren | середньонідерландська |
šavrovat' | словацька |
escurer (фр. écurer «чистити»)(слат. scurare)(ст.) | французька |
écurer «чистити» | французька |
šourovati | чеська |
skura | шведська |
шарува́ти «розпушувати ґрунт, обробляючи сапою чи спеціальним механізмом міжряддя просапних культур (переважно цукрових буряків)» (с.-г.)
запозичення з німецької мови;
н. scharren (свн. scharren) «скребти, ритися; шаркати (ногами); рити, копати» продовжує іє. *(s)kars- «скребти; дряпати», з яким пов’язані також лат. carrere «чесати (вовну)», carduus «будяк», псл. *korsta, укр. коро́ста;
р. шарова́ть «шарувати», бр. шарава́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перешаро́вка
шарівни́ця
«сапа»
шаро́ваня
«шаровка; полільний сезон»
шаро́вка
шарува́льниця
шаруві́льник
«сапальник, полільник»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
шарава́ць | білоруська |
*(s)kars- «скребти; дряпати» | індоєвропейська |
carrere «чесати (вовну)» | латинська |
carduus «будяк» | латинська |
scharren «скребти, ритися; шаркати (ногами); рити, копати» (свн. scharren) | німецька |
*korsta | праслов’янська |
шарова́ть «шарувати» | російська |
scharren | середньоверхньнімецька |
коро́ста | українська |
шар «верства»
очевидно, утворення, що виникло лексико-семантичним способом від шар1;
щодо можливості семантичного розвитку пор. співвідношення значень слова круг «коло» і «ділянка певної площини (зокрема, поля)»;
п. [szar] «верства»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нашарува́ння
«напла-стування»
пере́ша́рок
«м’яка речовина у проміжках між верствами деревини»
підша́р
«нижній шар, підґрунтя»
по́шар
пошаро́вий
«розташований шарами»
по́шарок
«місцевість, простір області, країни; напрям»
про́шарок
«тонкий відмінний шар між іншими шарами»
шарува́ти
«ділити на шари, верстви»
шарува́тий
«складений з шарів»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
szar «верства» | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України