ШАРОВКА — ЕТИМОЛОГІЯ
шарува́ти «розпушувати ґрунт, обробляючи сапою чи спеціальним механізмом міжряддя просапних культур (переважно цукрових буряків)» (с.-г.)
запозичення з німецької мови;
н. scharren (свн. scharren) «скребти, ритися; шаркати (ногами); рити, копати» продовжує іє. *(s)kars- «скребти; дряпати», з яким пов’язані також лат. carrere «чесати (вовну)», carduus «будяк», псл. *korsta, укр. коро́ста;
р. шарова́ть «шарувати», бр. шарава́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
перешаро́вка
шарівни́ця
«сапа»
шаро́ваня
«шаровка; полільний сезон»
шаро́вка
шарува́льниця
шаруві́льник
«сапальник, полільник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шарава́ць | білоруська |
| *(s)kars- «скребти; дряпати» | індоєвропейська |
| carrere «чесати (вовну)» | латинська |
| carduus «будяк» | латинська |
| scharren «скребти, ритися; шаркати (ногами); рити, копати» (свн. scharren) | німецька |
| *korsta | праслов’янська |
| шарова́ть «шарувати» | російська |
| scharren | середньоверхньнімецька |
| коро́ста | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України