ШАРЛАТАНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
шарлата́н «неук, невіглас, що ви-дає себе за знавця; той, хто обдурює когось»
запозичене через французьке посередництво (фр. charlatan «шарлатан») з італійської мови;
іт. ciarlatano «шарлатан» розглядається як утворення від дієслова звуконаслідувального походження ciarlare «базікати» або як ре-зультат видозміни слова cerretano «шарлатан», яке спочатку мало значення «мешканець Cerreto (Черрето)», жителі якого колись нібито займалися продажем фальшивих ліків;
р. бр. шарлата́н, п. szarlatan, ч. слц. слн. šarlatán, болг. шарлата́нин, м. шарлата́н, схв. шарла̀тан;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шарлата́нити
«бути шарлатаном; займатися шарлатанством»
шарлата́нство
«поведінка, вчинки, властиві шарлатанові; безсоромний обман; нісенітниця, якою морочать людей»
шарло́та
«шантрапа; дітвора»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шарлата́н | білоруська |
| шарлата́нин | болгарська |
| ciarlatano «шарлатан» | італійська |
| ciarlare «базікати» | італійська |
| cerretano «шарлатан» | італійська |
| шарлата́н | македонська |
| szarlatan | польська |
| шарлата́н | російська |
| шарла̀тан | сербохорватська |
| šarlatán | словацька |
| šarlatán | словенська |
| charlatan «шарлатан» | французька |
| šarlatán | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України