ШАРЛАТАНУ — ЕТИМОЛОГІЯ

шарлата́н «неук, невіглас, що ви-дає себе за знавця; той, хто обдурює когось»

запозичене через французьке посередництво (фр. charlatan «шарлатан») з італійської мови;
іт. ciarlatano «шарлатан» розглядається як утворення від дієслова звуконаслідувального походження ciarlare «базікати» або як ре-зультат видозміни слова cerretano «шарлатан», яке спочатку мало значення «мешканець Cerreto (Черрето)», жителі якого колись нібито займалися продажем фальшивих ліків;
р. бр. шарлата́н, п. szarlatan, ч. слц. слн. šarlatán, болг. шарлата́нин, м. шарлата́н, схв. шарла̀тан;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шарлата́нити «бути шарлатаном; займатися шарлатанством»
шарлата́нство «поведінка, вчинки, властиві шарлатанові; безсоромний обман; нісенітниця, якою морочать людей»
шарло́та «шантрапа; дітвора»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шарлата́н білоруська
шарлата́нин болгарська
ciarlatano «шарлатан» італійська
ciarlare «базікати» італійська
cerretano «шарлатан» італійська
шарлата́н македонська
szarlatan польська
шарлата́н російська
шарла̀тан сербохорватська
šarlatán словацька
šarlatán словенська
charlatan «шарлатан» французька
šarlatán чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України