ШАРАН — ЕТИМОЛОГІЯ

судячи з наявності -р-(-r-) замість -з- (-z-) в інших тюркських мовах, запозичення з булгарської, близькоспорідненої з чуваською, де відповідне слово не збереглося;

на запозичення саме з булгарської, а не чуваської (пор. Фасмер IV 407; Горяев 418), вказує і географія поширення слова в слов’янських мовах, зокрема в болгарській і сербсько-хорватській;

булг. *šaran відповідає тур. sazan «короп», тат. сазан «сазан»;

менш переконливі інші спроби пояснення слова: пов’язанням з прус. sarote «короп» (Machek ZfSlPh 19, 65) або зближенням з лит. žarúotas «виблискуючий» (Trautmann у Фасмера IV 408), витлумаченням як похідного від др. ша́рити «фарбувати» (отже, «строкатий») (Преобр. II, вып. последний 88);

очевидно, випадковою є співзвучність з шор. šaraγan «харіус, Thymallus» (Рад-лов IV 951, 954);

р. [шара́н] «молодий короп, сазан», п. szaran «молодий короп», болг. шара́н «короп», схв. ша̀ран «короп; сазан»;

в основі слова могло лежати початкове *шара́ш, пізніше видозмінене під впливом слів типу тума́н, бура́н і под;

очевидно, звуконаслідувальне утворення на позначення шурхотіння частинок льоду;

р. [шара́шь, шаро́шь, шеро́шь, шарш] «перший лід на ріці; шуга (перед утворенням криги)»;

запозичення з тюркських мов;

тур. sazan, каз. узб. сазан «тс.» виводиться від saz «мул, болото» і вважається спорідненим з чув. шаран, теж запозиченим у східнослов’янські мови;

р. бр. болг. діал. саза́н;

псл. *sernъ, первісно «світло-сірий», пор. др. серенъ «білий» (про коня), р.-цсл. срѣнъ «тс.»;

очевидно, в якийсь спосіб пов’язане зі стсл. слана «іній», болг. схв. сла́на «тс.», лит. šalná «тс.», šálti «мерзнути», šáltas «холодний», лтс. salts «тс.»;

споріднене з вірм. sаṙn «лід», дісл. hiarn «замерзла маса снігу», а також лит. šarmá «іній», лтс. sar̂mа, sеr̂mа «тс.»;

р. [се́рён] «замерзлий після відлиги шар снігу», [серена́, се́рень] «тс.», бр. [шаро́н, сярён], др. серенъ «тс.», п. szron «іній», ст. śrzon, śron «тс.», ч. [stříň] «перший тонкий лід на воді», с.р. [stríní] «лід на гілках», слц. srieň «іній», слн. srén «тс.»;

тат. саранча «сарана», кипч. sarynčka «тс.» є похідними від тюрк. sary(γ) «жовтий»;

запозичення з тюркських мов;

р. саранча́, [сарана́], бр. саранча́, п. szarańcza, ч. saranče, слц. saranča;