ШАР — ЕТИМОЛОГІЯ

шар

спроба виведення з проміжного значення «*кругла пляма», що могло розвинутися з псл. šarъ «пляма; візерунок; колір», пор. цсл. шаръ «фарба» (Брандт РФВ 24, 190; Ильинский ИОРЯС 24/1, 136), або пов’язання з гр. χάρα (χάρη) «голова, обличчя; верховина», дінд. śíras «голова; верховина» (Горяев 419) непереконливі;
етимологічно не з’ясоване;
для української мови не виключене запо-зичення слова з російської мови;
р. бр. шар, болг. (заст.) шар «геометрична куля; ядро; м’яч», м. шар «земна куля; м’яч», схв. ша̑р «земна куля»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шар
ша́рик
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шар білоруська
шар «геометрична куля; ядро; м’яч» (заст.) болгарська
χάρα «голова, обличчя; верховина» (χάρη) грецька
χάρη грецька
śíras «голова; верховина» давньоіндійська
шар «земна куля; м’яч» македонська
šarъ «пляма; візерунок; колір» праслов’янська
шар російська
ша̑р «земна куля» сербохорватська
шаръ «фарба» церковнослов’янська

шар «верства»

щодо можливості семантичного розвитку пор. співвідношення значень слова круг «коло» і «ділянка певної площини (зокрема, поля)»;
очевидно, утворення, що виникло лексико-семантичним способом від шар1;
п. [szar] «верства»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нашарува́ння «напла-стування»
пере́ша́рок «м’яка речовина у проміжках між верствами деревини»
підша́р «нижній шар, підґрунтя»
по́шар
пошаро́вий «розташований шарами»
по́шарок «місцевість, простір області, країни; напрям»
про́шарок «тонкий відмінний шар між іншими шарами»
шарува́ти «ділити на шари, верстви»
шарува́тий «складений з шарів»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
szar «верства» польська

шар «ряд»

запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської);
нвн. Schar (свн. schar, двн. skara) «на-товп, сила, купа; зграя (птахів), косяк (риб), велика кількість (низка) однорід-них предметів або істот» пов’язане з дісл. skari «загін», що споріднене з умбр. karu «частина», лат. carō «шматок м’яса; тіло», а також із псл. kora, укр. кора́;
припущення про праслов’янське похо-дження слова (Brückner 540) не обґрун-товане ні формально, ні семантично;
р. [шар] «схил покрівлі», п. [szar] «ряд (в’язок соломи або ґонти на даху)», ч. šar, слц. šiar «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шари́ «покрівля»
ша́ро́к «ряд»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skara давньоверхньонімецька
skari «загін» давньоісландська
carō «шматок м’яса; тіло» латинська
Schar «на-товп, сила, купа; зграя (птахів), косяк (риб), велика кількість (низка) однорід-них предметів або істот» (свн. schar, двн. skara) нововерхньонімецька
szar «ряд (в’язок соломи або ґонти на даху)» польська
kora праслов’янська
шар «схил покрівлі» російська
schar середньоверхньнімецька
šiar «тс.» словацька
кора́ українська
karu «частина» умбрська
šar чеська

ша́рити «шукати навпомацки; обмацувати щось; старанно когось (щось) шукати»

сумнівніші спроби пов’язати з н. scharren «скребти; рити, копати» (Горяев 418) і з р. шар «куля» (Брандт РФВ 24, 190);
дієслово звуконаслідувального походження, можливо, пов’язане з ша́ркати;
р. ша́рить, слн. šáriti «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
scharren «скребти; рити, копати» німецька
шар «куля» російська
ша́рить російська
šáriti «тс.» словенська
ша́ркати ?

шарґа́ «білий бик»

запозичення з угорської мови;
уг. sárga «жовтий; блідий; (про масть) каштановий, буланий», sár (заст.) «тс.» запозичене з давньо-тюркської мови, пор. чув. шурӑ, шур «білий», сарӑ «жовтий», а також кирг. каз. ккалп. ног. аз. тат. сары, тур. ст. sarı, уйг. серик, дтюрк. sarїγ «тс.», у мовах монгольської родини – монг. шар, бур. шара «жовтий»;
у деяких тюркських мовах (булгарській, давньочуваській, хозарській) у давні часи, очевидно, мало значення «жовтий» і «білий»;
ч. šarga «гнідий віл», схв. ша́рга «перістий віл (часто як прізвисько)»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сары азербайджанська
шара «жовтий» бурятська
sarїγ «тс.» давньотюркська
сары казахська
сары каракалпакська
сары киргизька
шар монгольська
сары ногайська
ша́рга «перістий віл (часто як прізвисько)» сербохорватська
сары татарська
sarı (ст.) турецька
sárga «жовтий; блідий; (про масть) каштановий, буланий» угорська
серик уйгурська
šarga «гнідий віл» чеська
шурӑ чуваська
шур «білий» чуваська
сарӑ «жовтий» чуваська

шара́х (вигук, що вживається як присудок зі значенням шара́хати(ся)

експресивне утво-рення звуконаслідувального походження;
р. шара́х «шарах», бр. шара́хацца «шарахатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ша-ра́сть «тс.»
ша-ра́хкати(ся)
шара́хати(ся) «несподівано різко кидатися кудись»
шара́хну́ти(ся) «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шара́хацца «шарахатися» білоруська
шара́х «шарах» російська

шари́ло «синяк звичайний, Echium vulgare L.»«краснокорінь, Onosma echioides L.» (бот.)(бот.)

назва пов’язана з тим, що квітки цієї рослини можна використовувати для вироблення червоної фарби;
утворення, пов’язане з шарі́ти «робитися червоним; червоніти»;
р. [шари́ло] (бот.) «синяк, Еchium vulgare L.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шари́ло «синяк, Еchium vulgare L.» (бот.) російська
шарі́ти «робитися червоним; червоніти» ?

оша́ра «обірванець»

р. [оша́ра] «волоцюга, злодій, п’яниця, обірванець» пов’язане з [оша́рить] «нишпорячи знайти; обікрасти, обібрати; тинятися», ша́рить «нишпорити», укр. ша́рити (див.);
очевидно, запозичення з російської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
оша́ра «волоцюга, злодій, п’яниця, обірванець» російська
ша́рити українська
оша́рить «нишпорячи знайти; обікрасти, обібрати; тинятися» ?
ша́рить «нишпорити» ?

шара́н «невеликий короп, Cyprinus carpio L.» (іхт.)

очевидно, випадковою є співзвучність з шор. šaraγan «харіус, Thymallus» (Рад-лов IV 951, 954);
судячи з наявності -р-(-r-) замість -з- (-z-) в інших тюркських мовах, запозичення з булгарської, близькоспорідненої з чуваською, де відповідне слово не збереглося;
на запозичення саме з булгарської, а не чуваської (пор. Фасмер IV 407; Горяев 418), вказує і географія поширення слова в слов’янських мовах, зокрема в болгарській і сербсько-хорватській;
булг. *šaran відповідає тур. sazan «короп», тат. сазан «сазан»;
менш переконливі інші спроби пояснення слова: пов’язанням з прус. sarote «короп» (Machek ZfSlPh 19, 65) або зближенням з лит. žarúotas «виблискуючий» (Trautmann у Фасмера IV 408), витлумаченням як похідного від др. ша́рити «фарбувати» (отже, «строкатий») (Преобр. II, вып. последний 88);
р. [шара́н] «молодий короп, сазан», п. szaran «молодий короп», болг. шара́н «короп», схв. ша̀ран «короп; сазан»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шара́н «короп» болгарська
*šaran булгарська
ша́рити «фарбувати» (отже, «строкатий») давньоруська
žarúotas «виблискуючий» литовська
szaran «молодий короп» польська
sarote «короп» прусська
шара́н «молодий короп, сазан» російська
ша̀ран «короп; сазан» сербохорватська
сазан «сазан» татарська
sazan «короп» турецька
šaraγan «харіус, Thymallus» шорська

шарі́ти «ставати червоним (пере-важно про обличчя); виділятися черво-ним або рожевим кольором»

очевидно, давнє запозичення з тюркських мов;
пор. чув. сарла «фарбувати», дтюрк. sїr «фарба», sїrčї «художник», алт. туркм. каз. ккалп. тат. сырла «фарбувати», кирг. сырда, уйг. сирла «тс.», які пов’язуються з чув. сӑр, сӑрӑ «фарба», алт. каз. ккалп. ног. туркм. тат. сыр, узб. сир «тс.», уйг. сир «лак, глазур», пор. і монг. калм. шир «фарба»;
існує також припущення (Arnim ZfSlPh 9, 406) про те, що безпосереднім джерелом запозичення є тюрк. saryγ «білий; жовтий» (пор. укр. [шарґа́] «білий бик»);
спроба пов’язання з си́зий (Petersson BSl. Wortst. 28) викликає сумнів;
р. [ша́рить] «фарбувати, розписувати», др. шаръ «фарба, колір», болг. ша́ря «фарбую», м. шари «розмальовує», схв. ша́рати «розмальовувати, фарбувати», слн. šára «строкатість», šárаst «строкатий», стсл. шаръ «фарба»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сырла «фарбувати» алтайська
сыр алтайська
ша́ря «фарбую» болгарська
шаръ «фарба, колір» давньоруська
sїr «фарба» давньотюркська
sїrčї «художник» давньотюркська
сырла «фарбувати» казахська
сыр казахська
шир «фарба» калмицька
сырла «фарбувати» каракалпакська
сыр каракалпакська
сырда киргизька
шари «розмальовує» македонська
шир «фарба» монгольська
сыр ногайська
ша́рить «фарбувати, розписувати» російська
ша́рати «розмальовувати, фарбувати» сербохорватська
šára «строкатість»«строкатий» словенська
šárаst «строкатість»«строкатий» словенська
шаръ «фарба» старослов’янська
сырла «фарбувати» татарська
сыр татарська
сырла «фарбувати» туркменська
сыр туркменська
saryγ «білий; жовтий» (пор. укр. [шарґа́] «білий бик») тюркські
сир «тс.» узбецька
сирла «тс.» уйгурська
сир «лак, глазур» уйгурська
сарла «фарбувати» чуваська
сӑр чуваська
сӑрӑ «фарба» чуваська

шарну́ти «кинутися пошукати Г; у словосполученні шарну́ти по́під (щось) -- засунути під щось палицю, щоб його дістати Нед» (розм.)

похідне від ша́рити на позначення швидкої од-норазової дії (пор. курну́ти від кури́ти, стрибну́ти від стриба́ти і под.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ша́рити (пор. курну́ти від кури́ти, стрибну́ти від стриба́ти і под.) ?

чара́х «вигук, що імітує звук тяжкого удару»

звуконаслідувальні утворення, аналогічні до тара́х, тара́хнути, шара́х, шара́хнути (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

чарахну́ти «вдарити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тара́х ?
тара́хнути ?
шара́х ?
шара́хнути ?

харами́жка «шахрайство»

видозміна запозиченого з російської мови шаромы́жка «шахрай, волоцюга», шеромы́жка «тс.», пор. на шеромы́жку «обдурити»;
пояснюється як фр. cher ami «любий друже» – із звернення солдатів наполеонівської армії до росіян (див. Фасмер IV 411, проти Черных II 404);
розглядалося також як складне слово, утворене з дієслів ша́рить і мы́кать (Даль IV 629; Савинов РФВ 21, 34), пов’язувалося з шарма́, ша́ром «даром» (Черных II 404, Вестник МГУ 4, 149–153);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
cher ami «любий друже» французька
шаромы́жка «шахрай, волоцюга» ?
шеромы́жка «тс.» ?
на шеромы́жку «обдурити» ?
ша́рить ?
мы́кать ?
шарма́ ?
ша́ром «даром» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України