ШАПИНКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
шаламо́ха «шапинка (грибів)»
експресивне утворення, пов’язане з шалам(о́к) «єврейська ярмулка»;
до подібності шапинки гриба до головного убору, шапки пор. назви тієї самої реалії в українській літературній та в інших мовах: укр. шапи́нка (гриба), р. шля́пка (гриба), п. kapelusz (grzyba), н. Hut eines Pilzes, (букв.) «шапка гриба» і под;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Hut eines Pilzes | німецька |
| kapelusz (grzyba) (grzyba) | польська |
| шля́пка (гриба) | російська |
| шапи́нка (гриба) | українська |
| шалам(о́к) «єврейська ярмулка» | ? |
ша́пка «чоловічий убір; [покриття на оборозі ВеУг; шапинка (гриба) Маk]»
запозичене, можливо, через середньоверхньонімецьку (свн. tschapёl, schapёl) зі старофранцузької мови;
фр. ст. сhapel, chape (фр. chapeau «капелюх») походить від нар.-лат. *cappellus, зменшувальної форми від лат. cappa «рід головного убору» (для якого припускається запозичення з кельтської);
припущення про походження безпосередньо з форми *kapa внаслідок зміни початкового приголосного в *kja- (Преобр. II, вып. последний 87–88) або внаслідок контамінації слів *kapa і *čepьcь (Hujer LF 42, 22) викликає сумнів;
розбіжність між початком слова ш- (š-) у східнослов’янських мовах і č- (cz-) у більшості західнослов’янських мов пояснюється, очевидно, часом запозичення (давнішим у західнослов’янських мовах);
р. бр. болг. м. ша́пка, п. czapka, ч. вл. čapka, слц. čiapka, нл. сapka, схв. ша̏пка, слн. šápka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ша́па
ша́па́рь
«шапкар»
шапи́нка
«шапка гриба»
шапи́ще
«шапка»
шапі́вка
шапіне́ць
«вид казкової шапки»
шапка́р
шапка́рня
«фабрика з виготовлення шапок»
шапка́рство
«виробництво шапок»
шапкови́тий
«раболіпний»
шапкува́ти
«вітатися (знімаючи шапку)»
шапкува́тий
«подібний до шапки»
(розм.)
ша́порня
«вид великодньої гри (підняття шапок)»
шапочки
«повняк, Tagetes erectа L.»
(бот.)
шапо́чник
«шапкар Нед; [(бот.) маточник, Petasites officinalis Mоеnch.] Mak»
ша́пошки
«вид дитячої гри»
(мн.)
ша́пошник
«шапкар; вид дитячої гри»
шапури́на
шапу́рка
«тс.»
шапу́рка
«мисочка горіха»
шапучка
«дитяча гра, що полягає в тому, що хлопчики влучають ціпком у шапку, яку підкидають угору»
шапчери́на
шапчи́на
шапчори́на
шапчури́на
«шапчина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ша́пка | білоруська |
| ша́пка | болгарська |
| čapka | верхньолужицька |
| cappa «рід головного убору» (для якого припускається запозичення з кельтської) | латинська |
| ша́пка | македонська |
| *cappellus | народнолатинська |
| сapka | нижньолужицька |
| czapka | польська |
| ша́пка | російська |
| ша̏пка | сербохорватська |
| tschapёl | середньоверхньнімецька |
| schapёl | середньоверхньнімецька |
| čiapka | словацька |
| šápka «тс.» | словенська |
| сhapel (ст.) | французька |
| chape (фр. chapeau «капелюх») | французька |
| čapka | чеська |
шупі́нка «шапинка (у гриба)»
утворення, що виникло внаслідок фонетичної трансформації форми шапи́нка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шупі́вка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шапи́нка | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України