ШАМАН — ЕТИМОЛОГІЯ

шама́н «служитель культу, знахар у племен, релігія яких ґрунтується на культі духів, магії»

запозичене через російське посередництво з евенкійської мови;
евенк. [шама̄н] (літ. сама̄н) «шаман» є словом, властивим усім тунгусо-маньчжурським мовам, куди воно (очевидно, через Монголію) проникло як запозичення з індоарійських мов;
пор. тох. ṣamāne «буддійський чернець», що походить від пракритського samaṇa- «тс.», яке продовжує дінд. śramaṇás «аскет-буддист»;
на думку частини дослідників (КЭСРЯ 499; Преобр. II, вып. последний 86–87; Uhlenbeck 303; проти Фасмер IV 401), слово пов’язане з дінд. śama «cпокій, мир, поміркованість», śā˘mayati «утишує, заспокоює; підпорядковує; вбиває (у цьому випадку – злі сили)»;
початково в Індії слово samāṇa мало значення «буддійський чернець з нижчого класу буддійських священиків, які займалися також лікуванням, чаклунством тощо», що й перенесено на функції шамана тунгусоманьчжурських народів;
р. бр. болг. шама́н «шаман», п. szaman, ч. слц. šaman «тс.», схв. шамани (мн.) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

шама́нити «здійснювати обряд шаманства; бути шаманом»
шамані́зм
шама́нство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
шама́н «шаман» білоруська
шама́н «шаман» болгарська
śramaṇás «аскет-буддист» давньоіндійська
śama «cпокій, мир, поміркованість» давньоіндійська
śā˘mayati «утишує, заспокоює; підпорядковує; вбиває (у цьому випадку -- злі сили)» давньоіндійська
szaman польська
шама́н «шаман» російська
шамани «тс.» (мн.) сербохорватська
šaman «тс.» словацька
ṣamāne «буддійський чернець» тохарська А
šaman «тс.» чеська
шама̄н «шаман» (літ. сама̄н) ?
сама̄н ?
samaṇa- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України