ШАЛУ — ЕТИМОЛОГІЯ

можливо, назва пов’язана з приписуваною рослині здатністю при вживанні її в чарах викликати любовний шал, пор. іншу її назву ома́н;

не зовсім ясне;

утворення, похідні від шалі́ти, що пов’язано з отруйними властивостями рослин, пор. синонімічні назви: дурі́йка, дуре́ць і т. ін;

р. [шале́й] «дурман звичайний, Datura stramonium L.», п. szalej «цикута отруйна (віха), Cicuta virosa L.; (рідк.) блекота чорна, Hyoscyamus niger L.»;

експресивне утворення, похідне від псл. šalъ(jь) «шалений» (пор. р. ша́лый «очманілий, навіжений, шалений»), пов’язаного з укр. шал «несамовитість; гнів, лють», шалі́ти «бурхливо виявляти почуття»;

р. [шала́ва] «негідник; волоцюга; очманілий; несамовитий; дурний»;

складне слово, утворене з прикметника *шалопу́тний, який виник на основі слів ша́лий і (-)пу́тний (пор. безпу́тний);

р. [шалопу́т, шалапу́т, шелопу́т] «нероба, легковажна людина, гульвіса», бр. шалапу́т, п. szałaput, (рідк.) szałaputa «тс.»;

походить від раннього псл. *хēliti, пов’язаного чергуванням з *хōl-;

лит. šė˜las «буйство», šėliýti «біснуватися», pašė˜lėlis «безумний», що іноді наводяться для порівняння (Преобр. II, вып. последний 86; Младенов 691; Mikl. EW 337), запозичені зі слов’янських мов;

спроба пов’язати з гр. χᾰλάω «розпускаю, даю волю», χαλίφρων «легковажний, безрозсудний», вірм. xał «гра» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 155; Petersson AfSlPh 35, 167; Lewy ZfSlPh 1, 416) викликає сумнів;

припущення про спорідненість псл. šaliti з гр. ϰηλέω «зачаровую, приборкую» як рефлексом іє. *kēleiti з первісним значенням «одурманювати, зачаровувати» (Machek ESJČ 601, Slavia 16, 184; Holub–Kop. 366–367) потребує переконливішого обґрунтування;

псл. šаliti;

р. шале́ть «чманіти, дуріти», шали́ть «пустувати, жирувати», бр. шале́ць «чманіти, дуріти», п. szaleć «божеволіти, шаленіти», szalić «дратувати, туманити, дурити», ч. šáliti «обманювати», слц. šialit’ «тс.», болг. ша́ла «жвавість, пустотливість», м. шалави «є пустотливим, жвавим; шаленіє», схв. ша́ла «жарт», слн. šáliti se «жартувати», цсл. шалєнъ «шалений»;

перс. šāl вважається запозиченням з мови гінді (гінді shal походить від назви міста Shaliat, де шалі вперше вироблялися);

деякі слов’янські форми, можливо, запозичені з перської мови через посередництво східних мов;

англ. shawl походить з перської;

запозичене через польське і французьке посередництво з англійської мови;

р. шаль «хустка; тонка вовняна тканина», бр. шаль «хустка; шарф», п. szal «шаль; шарф», ч. слц. слн. šál, болг. м. шал, схв. ша̑л «тс.»;

запозиченe (через польське посередництво) з німецької мови;

н. Schale (свн. schāle, двн. skāla) «чаша; блюдечко; шалька (вагівниця терезів)» споріднене з днн. дісл. skāla, що продовжують пгерм. корінь *skel- «різати»;

бр. ша́ля, п. szala «тс.», ч. šálek «чашка», слц. šálka «тс.», нл. šalka «тс.», болг. ша́ле «невеликий посуд для збирання рідини»;

очевидно, первісне *шале́ць, пов’язане з шал, шалі́ти;

назва рослини пояснюється її отруйністю, що викликає іноді запаморочення, корчі, непритомність;

псл. *šelmъ;

існують також спроби пояснення слова як споконвічно слов’ян- ського, пов’язаного з псл. *х^ъl̥mъ, укр. [холм], р. холм (Соболевский РФВ 71, 447; Mikkola Ursl. Gr. I 177; Младенов 695; Brückner KZ 48, 194);

пгерм. *hёlma(z) «шолом», (букв.) «прикриття» (можливо, споріднене з дінд. śárman- «захист») утворене від дієслова *helan «ховати, зберігати», спорідненого з н. hehlen «ховати, приховувати», лат. cēlo «ховаю», color «колір», гр. ϰαλύπτω «обгортаю, закриваю», дірл. celim «ховаю, приховую», які зводяться до іє. *kē˘l- «приховувати, покривати»;

пор. двн. свн. днн. дфриз. дангл. hёlm, дісл. hjalmr, гот. hilms, н. Helm, англ. helmet;

давнє запозичення з германських мов;

р. ст. шело́м «шолом (у воїнів)», бр. ст. шало́м «тс.», др. шеломъ, п. ст. szłom, ч. [šlem], болг. м. шлем, схв. шли́jeм, слн. šlèm (šlém), цсл. шлѣмъ, шлѥмъ, шлємъ;