ШАЛИМ — ЕТИМОЛОГІЯ

утворення, похідні від шалі́ти, що пов’язано з отруйними властивостями рослин, пор. синонімічні назви: дурі́йка, дуре́ць і т. ін;

р. [шале́й] «дурман звичайний, Datura stramonium L.», п. szalej «цикута отруйна (віха), Cicuta virosa L.; (рідк.) блекота чорна, Hyoscyamus niger L.»;

складне слово, утворене з прикметника *шалопу́тний, який виник на основі слів ша́лий і (-)пу́тний (пор. безпу́тний);

р. [шалопу́т, шалапу́т, шелопу́т] «нероба, легковажна людина, гульвіса», бр. шалапу́т, п. szałaput, (рідк.) szałaputa «тс.»;

припущення про спорідненість псл. šaliti з гр. ϰηλέω «зачаровую, приборкую» як рефлексом іє. *kēleiti з первісним значенням «одурманювати, зачаровувати» (Machek ESJČ 601, Slavia 16, 184; Holub–Kop. 366–367) потребує переконливішого обґрунтування;

спроба пов’язати з гр. χᾰλάω «розпускаю, даю волю», χαλίφρων «легковажний, безрозсудний», вірм. xał «гра» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 155; Petersson AfSlPh 35, 167; Lewy ZfSlPh 1, 416) викликає сумнів;

лит. šė˜las «буйство», šėliýti «біснуватися», pašė˜lėlis «безумний», що іноді наводяться для порівняння (Преобр. II, вып. последний 86; Младенов 691; Mikl. EW 337), запозичені зі слов’янських мов;

псл. šаliti;

походить від раннього псл. *хēliti, пов’язаного чергуванням з *хōl-;

р. шале́ть «чманіти, дуріти», шали́ть «пустувати, жирувати», бр. шале́ць «чманіти, дуріти», п. szaleć «божеволіти, шаленіти», szalić «дратувати, туманити, дурити», ч. šáliti «обманювати», слц. šialit’ «тс.», болг. ша́ла «жвавість, пустотливість», м. шалави «є пустотливим, жвавим; шаленіє», схв. ша́ла «жарт», слн. šáliti se «жартувати», цсл. шалєнъ «шалений»;

н. Schale (свн. schāle, двн. skāla) «чаша; блюдечко; шалька (вагівниця терезів)» споріднене з днн. дісл. skāla, що продовжують пгерм. корінь *skel- «різати»;

запозиченe (через польське посередництво) з німецької мови;

бр. ша́ля, п. szala «тс.», ч. šálek «чашка», слц. šálka «тс.», нл. šalka «тс.», болг. ша́ле «невеликий посуд для збирання рідини»;