ШАЛЕНІЮТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. šаliti;

походить від раннього псл. *хēliti, пов’язаного чергуванням з *хōl-;

лит. šė˜las «буйство», šėliýti «біснуватися», pašė˜lėlis «безумний», що іноді наводяться для порівняння (Преобр. II, вып. последний 86; Младенов 691; Mikl. EW 337), запозичені зі слов’янських мов;

спроба пов’язати з гр. χᾰλάω «розпускаю, даю волю», χαλίφρων «легковажний, безрозсудний», вірм. xał «гра» (Ильинский ИОРЯС 20/4, 155; Petersson AfSlPh 35, 167; Lewy ZfSlPh 1, 416) викликає сумнів;

припущення про спорідненість псл. šaliti з гр. ϰηλέω «зачаровую, приборкую» як рефлексом іє. *kēleiti з первісним значенням «одурманювати, зачаровувати» (Machek ESJČ 601, Slavia 16, 184; Holub–Kop. 366–367) потребує переконливішого обґрунтування;

р. шале́ть «чманіти, дуріти», шали́ть «пустувати, жирувати», бр. шале́ць «чманіти, дуріти», п. szaleć «божеволіти, шаленіти», szalić «дратувати, туманити, дурити», ч. šáliti «обманювати», слц. šialit’ «тс.», болг. ша́ла «жвавість, пустотливість», м. шалави «є пустотливим, жвавим; шаленіє», схв. ша́ла «жарт», слн. šáliti se «жартувати», цсл. шалєнъ «шалений»;