ШАЛАПУТНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
шалапу́т «легковажна, непутяща людина» (розм.)
складне слово, утворене з прикметника *шалопу́тний, який виник на основі слів ша́лий і (-)пу́тний (пор. безпу́тний);
р. [шалопу́т, шалапу́т, шелопу́т] «нероба, легковажна людина, гульвіса», бр. шалапу́т, п. szałaput, (рідк.) szałaputa «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шалапу́та
шалапу́тний
шалапу́тник
«тс.»
шалапу́тнява
«шахрайство, дурисвітство»
шалапу́тство
«легковажні вчинки»
шарапу́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шалапу́т | білоруська |
| szałaput «тс.» (рідк.) | польська |
| szałaputa «тс.» (рідк.) | польська |
| шалопу́т | російська |
| шалапу́т | російська |
| шелопу́т «нероба, легковажна людина, гульвіса» | російська |
| *шалопу́тний | ? |
| ша́лий (-)пу́тний (пор. безпу́тний) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України