ШАЙТАНУ — ЕТИМОЛОГІЯ
шайта́н «злий дух, диявол (у мусульман)»
запозичення з тюркських мов, пор. каз. кипч. кирг. тат. шайтан, туркм. шейтан «шайтан; хитрун», тур. şeуtan «тс.»;
тюркські форми відбивають запозичене з арабської мови šai̯ṭā́n «той, що протидіє, ворог», яке походить від гебр. śāṭā́n «тс.; сатана»;
р. бр. шайта́н, ч. šajtan, болг. шейта́н, м. шеjтан, схв. шѐjта̄н;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| šai̯ṭā́n «той, що протидіє, ворог» | арабська |
| шайта́н | білоруська |
| шейта́н | болгарська |
| śāṭā́n «тс.; сатана» | гебрайська |
| шайтан | казахська |
| шайтан | кипчацька |
| шайтан | киргизька |
| шеjтан | македонська |
| шайта́н | російська |
| шѐjта̄н | сербохорватська |
| шайтан | татарська |
| şeуtan «тс.» | турецька |
| шейтан «шайтан; хитрун» | туркменська |
| šajtan | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України