ШАВКОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ша́вкати «говорити невиразно, нерозбірливо, злегка шепелявлячи; (рідк.) утворювати шарудливі звуки; [шепелявити] Ме» (розм.)
звуконаслідувальне слово;
зіставлення його з ха́вкать як із словом, пов’язаним чергуванням приголосних (Ильинский ИОРЯС 20/4, 178), сумнівне;
р. ша́вкать «[невиразно, нерозбірливо говорити]; дзявкати (про собак)», бр. ша́ўкаць «нерозбірливо говорити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ша́вка
«людина, що говорить шепотом»
шавкота́ти
«(про беззубу людину) невиразно говорити»
шавкоті́ти
«(підсилювальне) до ша́вкати; [шепотіти; гугнявити] Куз»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ша́ўкаць «нерозбірливо говорити» | білоруська |
| ха́вкать | російська |
| ша́вкать «[невиразно, нерозбірливо говорити]; дзявкати (про собак)» | російська |
шавку́н «прилад для чищення ремінних поясів»
очевидно, утворене від шавкоті́ти (рідк.) «утворювати шарудливі, шелестливі звуки, шелестіти»;
можна припустити, що первісно назва була пов’язана з характерним шумом, що видає цей прилад під час роботи;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шавкоті́ти «утворювати шарудливі, шелестливі звуки, шелестіти» (рідк.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України