ШАБЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

вказувалося на можливий зв’язок з цсл. сабль «півень» – форма шаблі порівнювалася з вигнутим півнячим хвостом (Brückner 538);

загальновизнаної етимології не має;

припускається давнє запозичення з угорської мови;

уг. szаblya «шабля», (букв.) «різак» є суфіксальне утворення від szabni «краяти, різати», при цьому наявність ш- пояснюється впливом з боку польської мови (помилковим мазурським гіперизмом, – Brückner 538) або старої німецької мови, де s- мало шиплячий відтінок (Machek ESJČ 604);

гіпотеза про зв’язок із тюрксько-татарським sab (пор. тур. sap «рукоятка меча») (Machek ESJČ 604; Holub–Kop. 367; Polák LF 70, 29; Matzenauer LF 21, 241; Bezlaj ESSJ III 212) викликає сумнів з огляду на поширення слова;

висловлювалося припущення (Венедиктов ИИБЕ 1954/3, 289–296; Добродомов Этимология 1968, 192–194) про походження з протобулгарської мови (булг. *саби, *шаби з характерним чергуванням булг. ш : с);

р. са́бля, бр. ша́бля, др. сабля, п. szabla, ст. sabla, ч. šavle, слц. šabl’a, нл. sabl’a, болг. са́бя, м. сабja, схв. са̏бља, слн. sáblja;

утворення, що виникло лексико-семантичним способом на основі порівняння форми риби з холодною зброєю;

російські діалектні відповідники є, очевидно, наслідком впливу з боку української мови або запозиченнями з неї;

на асоціації форми риби з холодною зброєю вказує й її латинська назва Pelecus cultratus, (букв.) «чехоня ножова (подібна до ножа)»;

р. [ша́бля, ша́бель], болг. [са́бя] «тс.» Нед;

запозичення з французької мови;

фр. сhablis «сушня; сорт вина шаблі» походить від назви французького міста Шаблі (фр. Chablis);

р. шабли́, бр. шаблі́;