Ш — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
голо́мша «полба, Triticum spelta L.; голий ячмінь О; бурʼян, що одурює О» (бот.)
похідне від го́лий;
словотвір не ясний внаслідок утрати проміжних ланок;
очевидно, утворене безпосередньо від прикметника *голомий, *голоматий «позбавлений гілок, вусів» (пор. п. [gołomaty] «позбавлений гілок»), похідного від іменника *голомʼя «частина дерева без суків; колос без вусів» (пор. р. [голо́мя] «частина дерева без гілок»);
суфікс -ш(а) характерний у відприкметникових іменників з негативним забарвленням на позначення вад (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.);
менш вірогідний звʼязок -мша в голомша з мох (Фасмер І 430);
р. (зах.) [голо́мша] «голий ячмінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голомши́вий
«лисий; безостий (про збіжжя, хліб); непоказний, миршавий МСБГ»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голо́мша «голий ячмінь» (зах.) | російська |
| го́лий | ? |
| голомий | ? |
| голоматий «позбавлений гілок, вусів» (пор. п. [gołomaty] «позбавлений гілок») | ? |
| голомʼя «частина дерева без суків; колос без вусів» (пор. р. [голо́мя] «частина дерева без гілок») | ? |
| ш (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.) | ? |
| а (пор. лівша́ від лі́в-ий, р. клику́-ша від клику́-ч-ий і под.) | ? |
| мша | ? |
| голомша | ? |
| мох | ? |
дупло́
псл. *dupьla/dupьlo «порожнина, дупло», що початково могло бути субстантивованим прикметником (пор. др. доупли «порожнистий»);
іє. *dhoup-/dheup-/dheub- «глибокий, видовбаний», що частіше виступає з суфіксом -b-: лит. daubà «улоговина, узвіз», dùbti «спорожнятися, бути пустим», лтс. dobs «дуплистий», прус. pa-daubis «долина», гот. diups «глибокий», нвн. tief, дісл. diupr «тс.»;
споріднене з лтс. duplis, dupis «посуд для солі чи сала», свн. tobel «заглиблення; узвіз», нвн. Tobel «виярок у лісі (горах)», дангл. dūfan «занурюватися»;
р. дупло́, [дуплë], бр. дупло́, др. дупль «заглиблення; пустота», п. dziupla «дупло», [dupel, dupło, dziupło, dziupel] «тс.», ч. doupě «дупло, нора», [doupa, dupě] «тс.», нл. dupnawjeś «порожніти», dupnjeś «тс.», dupnawy «пустий», болг. ду́пло, ду́пъл «порожнистий», м. дупло «дупло», схв. дýпља «тс.», слн. dúplo, стсл. доуплина «дупло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
видуплавити
дупелна́вий
дупелна́тий
дупла́вий
дупла́вина
«дупло»
дупла́к
«голубок ВеНЗн; дикий сизий голуб ВеБ»
дуплани́стий
дупла́стий
дупле́
«дупло»
дуплена́вий
дуплена́стий
дуплена́тий
дуплина́вий
дуплина́стий
дуплина́тий
дупли́стий
дупліг
дуплі́й
«порожнисте дерево»
дуплува́тий
дупля́вий
дупля́вина
«дупло»
дупля́к
«дуплясте дерево; колодавулик ЛексПол»
дупля́нка
«вулик з видовбаної колоди; [опеньок, Agaricus ostreatus Ж]»
дупля́стий
дупна́стий
дупча́emuul
здуплавіти
ш
«остовпіти, бути здивованим»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дупло́ | білоруська |
| ду́пло | болгарська |
| diups «глибокий» | готська |
| dūfan «занурюватися» | давньоанглійська |
| diupr «тс.» | давньоісландська |
| дупль «заглиблення; пустота» | давньоруська |
| *dhoup-/dheup-/dheub- «глибокий, видовбаний» | індоєвропейська |
| dobs «дуплистий» | латиська |
| duplis | латиська |
| daubà «улоговина, узвіз» | литовська |
| дупло «дупло» | македонська |
| dupnawjeś «порожніти»«тс.»«пустий» | нижньолужицька |
| dupnjeś «порожніти»«тс.»«пустий» | нижньолужицька |
| dupnawy «порожніти»«тс.»«пустий» | нижньолужицька |
| tief | нововерхньонімецька |
| Tobel «виярок у лісі (горах)» | нововерхньонімецька |
| dziupla «дупло» | польська |
| *dupьla/dupьlo «порожнина, дупло» | праслов’янська |
| pa-daubis «долина» | прусська |
| дупло́ | російська |
| дýпља «тс.» | сербохорватська |
| tobel «заглиблення; узвіз» | середньоверхньнімецька |
| dúplo | словенська |
| доуплина «дупло» | старослов’янська |
| дуплë | українська |
| dupel «тс.» | українська |
| dupło «тс.» | українська |
| dziupło «тс.» | українська |
| dziupel «тс.» | українська |
| doupa «тс.» | українська |
| dupě «тс.» | українська |
| ду́пъл «порожнистий» | українська |
| doupě «дупло, нора» | чеська |
| -b-: | ? |
| dùbti «спорожнятися, бути пустим» | ? |
| dupis «посуд для солі чи сала» | ? |
ще «додатково до того самого; знову, заново, повторно» (присл.)
псл. (j)ešče пояснюється також (Vaillant RES 25, 104–105) як праслов’янське утворення, що виникло з *(j)est-je, форми с. р. одн. дієприкметника від дієслова (j)est, byti з первісним значенням «справжнє»;
зіставляється з ос. æstæj (‹ *ašča ‹ *ačča ‹ *atča);
псл. (j)ešče;
достовірної етимології не має;
зводиться до іє. *etsku̯e/edsku̯e, де *ed вказівний займенник, *ku̯e післяйменник «і», елемент -s- є інфіксом у первісному сполученні *ed ku̯e (ЭССЯ 6, 32–33);
пов’язується з дінд. áččhā «до, напроти», гр. ἔστε «до, поки», лат. ūsque «аж до; безперервно, постійно» (Machek ESJČ 224; Uhlenbeck 4; Младенов 406; Соболевский ЖМНП 1886, 146; Mеillet MSL 9, 375);
виводиться також з псл. *et-če (*etsče) (‹ іє. *etqe/etsqe), зіставлюваного з лат. atque, ав. atča «і, і притому, а також» (Потебня AfSlPh III 376; Преобр. І 219; Bern. I 454; Mеillet Åtudes 155, IF Anz. 21, 85), з іє. *adsqe, де значення «до» відображене в лат. ad «до», дірл. ad, гот. дісл. at, двн. aӡ «тс.» (Bern. I 454);
р. ещё, бр. яшчэ́, [ішчэ́], др. еще, още, п. jeszcze, ч. ještě, слц. ešte, вл. hišće, (розм.) šće, нл. hyšći, полаб. jist, болг. о́ще, [е́шче], м. уште, схв. jо̏ш, jо̏шт(е), слн. šè, [šče, ešče], стсл. ѥштє;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єще́
иши
«ще»
ище́
іще́
ше
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| atča «і, і притому, а також» | авестійська |
| яшчэ́ | білоруська |
| о́ще | болгарська |
| hišće (розм.) | верхньолужицька |
| šće (розм.) | верхньолужицька |
| at | готська |
| ἔστε «до, поки» | грецька |
| aӡ «тс.» | давньоверхньонімецька |
| áččhā «до, напроти» | давньоіндійська |
| ad | давньоірландська |
| at | давньоісландська |
| еще | давньоруська |
| *etsku̯e/edsku̯e | індоєвропейська |
| *adsqe | індоєвропейська |
| ūsque «аж до; безперервно, постійно» | латинська |
| atque | латинська |
| ad «до» | латинська |
| уште | македонська |
| hyšći | нижньолужицька |
| æstæj (‹ *ašča ‹ *ačča ‹ *atča) | осетинська |
| jist | полабська |
| jeszcze | польська |
| *et-če (*etsče)(‹ іє. *etqe/etsqe) | праслов’янська |
| ещё | російська |
| ш | сербохорватська |
| ešte | словацька |
| šè | словенська |
| ѥштє | старослов’янська |
| ішчэ́ | українська |
| още | українська |
| е́шче | українська |
| šče | українська |
| ešče | українська |
| ještě | чеська |
| *(j)est-je | ? |
| значенням «справжнє» | ? |
| *ed | ? |
| післяйменник «і» | ? |
| -s- | ? |
| значення «до» | ? |
ча́уш «столовий сорт винограду»
запозичення з турецької мови;
тур. c̦avuş, c̦auş «столовий сорт винограду» виникло від c̦avuş «сержант, унтер-офіцер; (у дореволюційному Криму) десяцький, чауш» (за переказами, сорт винограду ча́уш вивів якийсь чауш, виходець із Туреччини);
тур. c̦avuş пов’язують із перс. čau «голос»;
р. ча́уш «столовий сорт винограду», ча́ус, бр. ча́уш «тс.», п. [czausz] «гонець султана; збирач податків (у Туреччині)», ч. čauš «турецький ротмістр», болг. чау́ш «чауш (унтер-офіцер); сторож; керівник», схв. ча̏ӯш «охоронець; старший дружка; оповісник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чау́с
«тс.»
ча́уш
«турецький придворний; посланець, кур’єр»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́уш «тс.» | білоруська |
| чау́ш «чауш (унтер-офіцер); сторож; керівник» | болгарська |
| čau «голос» | перська |
| czausz «гонець султана; збирач податків (у Туреччині)» | польська |
| ча́уш «столовий сорт винограду» | російська |
| ш «охоронець; старший дружка; оповісник» | сербохорватська |
| c̦avuş | турецька |
| c̦avuş | турецька |
| ча́ус | українська |
| čauš «турецький ротмістр» | чеська |
| c̦auş «столовий сорт винограду» | ? |
| c̦avuş «сержант, унтер-офіцер; (у дореволюційному Криму) десяцький, чауш» (за переказами, сорт винограду ча́уш вивів якийсь чауш, виходець із Туреччини) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України