ЧІПЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чепе́ць «очіпок; (анат.) сальник; [другий шлунок у жуйних Г]»
псл. čepьcь, похідне від дієслова čepiti/čepati з первісним значенням «те, що чіпляють»;
значення «головний убір» є вторинним (можливо, виникло через традицію одягати, «чіпляти» головний убір на голову молодої як елемент весільного обряду, пор. ч. čepiti «вбирати наречену»);
псл. čepьcь зіставлялося з лит. kepùrė «шапка», лтс. cepure «тс.», гр. σϰέπας «покрив, оболонка», σχεπάω «покриваю» (Bern. I 143–144), з слат. cappa «вид головного убору» (Ильинский РФВ 74, 124–125), з п. czapka (Brückner 75);
р. чепе́ц, бр. чапе́ц, др. чепьць, п. czepek, czepiec, ч. čepec, слц. čepiec, вл. čěpc, нл. copc, cepc, схв. чѐпац, слн. čepec, стсл. чєпьць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
очіпок
поче́пини
«надягання на молоду чіпця»
почепи́ти
«надягти чепець на молоду»
почепи́чка
«?»
че́пак
«очіпок»
че́пчик
чє́пак
чє́пец
«тс.»
чє́пік
чіпе́ць
чі́пиць
«очіпок»
чіпка́р
«той, хто робить чіпці»
чіпо́чник
«бовван для чіпця»
чіпо́чниця
«майстриня, що шиє чіпці»
чі́пчик
«чепець»
чі́пчити
«надягати чепець»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапе́ц | білоруська |
| čěpc | верхньолужицька |
| σϰέπας «покрив, оболонка» | грецька |
| чепьць | давньоруська |
| cepure «тс.» | латиська |
| kepùrė «шапка» | литовська |
| copc | нижньолужицька |
| cepc | нижньолужицька |
| czapka | польська |
| czepek | польська |
| czepiec | польська |
| čepьcь | праслов’янська |
| čepьcь | праслов’янська |
| чепе́ц | російська |
| чѐпац | сербохорватська |
| cappa «вид головного убору» | середньолатинська |
| čepiec | словацька |
| čepec | словенська |
| чєпьць | старослов’янська |
| čepec | чеська |
| значенням «те, що чіпляють» | ? |
| значення «головний убір» | ? |
| σχεπάω «покриваю» | ? |
кі́вер «військовий головний убір»
прибалтійсько-фінські слова є запозиченням з балтійських мов (пор. лит. kepùrė «шапка; кашкет», лтс. cepure «шапка», споріднені з псл. čерьсь, укр. чепе́ць);
окремого з’ясування вимагають факти західно- й південнослов’янських мов;
ще сумнівніші інші пов’язання: з цсл. киворь (‹сгр. κιβώριον) «металевий кубок у формі бобового стручка» (Bruckner ZfSlPh 16, 206), з псл. kyvati, укр. кивати (Brückner PF 6, 592; Bern. I 680), з р. коври́га, ковыля́ть (‹іє. *keu«гнути») (Ильинский ИОРЯС 4/1, 122–124), з нн. kiever «щелепа, вилиця» (Соболевский РФВ 70, 80), з гр. κίδαρις «вид перського тюрбана» (Tiktin l 347);
менш обґрунтованим є пряме виведення слова (Kiparsky Baltend. 160) від сумнівного прибалт.-фін. *küvär;
р. ки́вер походить, мабуть, за посередництвом якоїсь субстратної волзько-фінської мови з приголосним β як замінником іншомовного б (пор. мар. ки́вар (вим. kíßar) «велика дерев’яна чаша») з прибалтійсько-фінських мов (пор. ест. kübar «капелюх, шапка», [küpär], лів. kibàr (kübàr), фін. kypäri, [kypärä], вод. čūрäг «тс.»);
очевидно, запозичення з російської мови;
р. ки́вер «ківер», ст. ки́верь «тс.; весільний вінець», бр. кі́вер «ківер», п. kiwior «висока гостроверха шапка, ковпак», ст. kiwierz «тс.», ч. ст. kyvíř «вид капелюха», [(мор.) gevĕrec] «вид валаського капелюха», слц. [geverec, geverek] «тс.», болг. ки́вер «ківер», схв. ćìverica «шапка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́вер
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кі́вер «ківер» | білоруська |
| ки́вер «ківер» | болгарська |
| κίδαρις «вид перського тюрбана» | грецька |
| kübar | естонська |
| küpär | естонська |
| *keu | індоєвропейська |
| cepurе | латиська |
| kepùrė | литовська |
| kibàr | лівська |
| kübàr | лівська |
| ки́вар | марійська |
| kiever «щелепа, вилиця» | нижньонімецька |
| kiwior «висока гостроверха шапка, ковпак» | польська |
| kiwierz «тс.» | польська |
| čерьсь | праслов’янська |
| kyvati | праслов’янська |
| коври́га | російська |
| ковыля́ть (‹іє. *keu«гнути»)(Ильинский ИОРЯС 4/1, 122--124) | російська |
| ки́вер | російська |
| ки́вер «ківер» | російська |
| ки́верь «тс.; весільний вінець» | російська |
| ćìverica «шапка» | сербохорватська |
| geverec «тс.» | словацька |
| geverek «тс.» | словацька |
| чепе́ць | українська |
| кивати | українська |
| kypäri | фінська |
| kypärä | фінська |
| киворь «металевий кубок у формі бобового стручка» (‹сгр. κιβώριον)(Bruckner ZfSlPh 16, 206) | церковнослов’янська |
| kyvíř «вид капелюха» | чеська |
| gevĕrec «вид валаського капелюха» (мор.) | чеська |
| *küvär | ? |
| čūрäг «тс.» | ? |
| kíßar | ? |
чепи́ці «черевики»
болг. чепи́ци «тс.», (одн.) чепи́к споріднене з čepiti «чіпляти» («те, що чіпляється на ноги»), із стсл. чєпьць, до якого зводиться укр. чепе́ць;
запозичення з болгарської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чепи́ци «тс.» | болгарська |
| чєпьць | старослов’янська |
| чепе́ць | українська |
| чепи́к «чіпляти» («те, що чіпляється на ноги») | ? |
чепу́ри́ти «прикрашати, прибирати»
псл. čepuriti sę, що є складним утворенням з експресивного префікса če- і дієслівної основи -puriti, яку зближують з -pyr- (р. растопы́рить і под.);
менш імовірні інші спроби пояснення: пов’язання з лтс. ceplīts (орн.) «волове очко», priekšcelis «нахаба» (Mühl.–Endz. I 373), з чапля (Соболевский РФВ 71/2, 447–448; Mikl. EW 30), з щепи́ти, р. ще́пка (Bern. I 343), з псл. čepьсь, укр. чепе́ць (Jacobson IJSLP 1/2, 1959, 276), з схв. ко̏чопēран «жвавий, рухливий, моторний» (Malinowski PF 5, 118), з псл. čubъ, п. czub, укр. чуб, з псл. pero, п. piero, укр. перо (Sławski I 128–129);
р. [чапури́ться] «надиматися, бундючитися; чепуритися», [чепори́ться, чепу́ри́ться] «величатися, пишатися», чо́порный «манірний, бундючний», бр. [чапуры́ць] «чепурити», п. czupurny «задерикуватий, визивний», [ciupurny, cupurny] «дотепний; задерикуватий», [(каш.) czupierzyc se] «по-чудернацькому одягатися», ч. čepýřiti se «сердитися», болг. чапу́ри «(він) сердиться без причини», схв. че̏перан «спритний, жвавий», слн. čopíriti se «надиматися, високо нестися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зчепурля́ти
«очищати»
нечепу́ра
нечупуру́ха
очепури́ти
«очистити»
чепури́стий
чепури́ха
«чепуруха»
чепу́риця
«тс.»
че́пурість
«охайність»
че́пурка
«чепуруха»
чепуркі́вна
«дочка чепуруна»
чепурко́
«чепурун»
чепуркува́тий
чепу́рни́й
«охайний, чистий, ошатний, гарний; манірний, церемонний»
чепурні́ти
чепуру́н
чепуру́ха
чепурче́нко
«син-чепурун»
чіпу́ритися
«чепуритися»
чіпу́рний
«чепурний»
чопу́ритися
«тс.»
чопу́рний
чупу́рний
«тс.»
чупуру́н
«чепурун»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапуры́ць «чепурити» | білоруська |
| чапу́ри «(він) сердиться без причини» | болгарська |
| ceplīts «волове очко» (орн.) | латиська |
| czub | польська |
| piero | польська |
| czupurny «задерикуватий, визивний» | польська |
| čepuriti | праслов’янська |
| čepьсь | праслов’янська |
| čubъ | праслов’янська |
| pero | праслов’янська |
| ще́пка | російська |
| чапури́ться «надиматися, бундючитися; чепуритися» | російська |
| ко̏чопēран «жвавий, рухливий, моторний» | сербохорватська |
| перан «спритний, жвавий» | сербохорватська |
| čopíriti se «надиматися, високо нестися» | словенська |
| чепе́ць | українська |
| чуб | українська |
| перо | українська |
| чепори́ться | українська |
| чепу́ри́ться «величатися, пишатися» | українська |
| чо́порный «манірний, бундючний» | українська |
| ciupurny «дотепний; задерикуватий» | українська |
| cupurny «дотепний; задерикуватий» | українська |
| czupierzyc se «по-чудернацькому одягатися» (каш.) | українська |
| čepýřiti se «сердитися» | чеська |
| če- | ? |
| -pyr- (р. растопы́рить і под.) | ? |
| priekšcelis «нахаба» | ? |
| чапля | ? |
| щепи́ти | ? |
чіпа́к «чепчик, очіпок; шлункове розділення у жуйних»
фонетичний варіант слова чепа́к;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чіпе́ць
«чепець, очіпок; сорочка, у якій іноді народжується дитина або тварина; сальник, внутрішнє сало»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чепа́к | ? |
чіпча́р «баран з білими рогами; чорний або сивий баран, білий коло голови»
утворення, пов’язане з чі́пчик, похідним від чепе́ць (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
чіпчари́стий
(про чорного або сивого барана, білого коло голови)
чіпча́ря
«чорна або сива вівця, біла коло голови»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чі́пчик | ? |
| чепе́ць | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України