ЧІПАВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чі́па́ти «торкатися; турбувати; звертати увагу на щось; стосуватися когось (чогось)»
укр. і в чіпа́ти (як продовження давнішого h), очевидно, пізнішого походження;
споріднене (радше типологічно, ніж генетично) з лат. саріō «беру», гр. ϰάπτω «хапаю, ковтаю»;
разом із псл. čapati, укр. ча́пати і далі з capati, укр. [ця́пати], найвірогідніше, є експресивним словом звуконаслідувального походження (ЭССЯ 3, 171–172; 4, 17–18);
псл. čěpati «хапати; торкатися; зачіпати; згинати»;
р. [чепа́ть] «чiпляти; чіпати», бр. чапа́ць «торкатися; зачіпати, турбувати», п. czepiać (заст.) «чіпляти», czepiać się «чіплятися, хапатися», ч. [čepit] «бити», болг. [че́пя] «ламаю», м. чепка «порпається (про курку)», схв. че́пнути «наступити ногою»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́чеп
заче́па
«зачіпка; задирака»
зачепе́нда
«задирака»
зачіпа́льний
«збуджувальний»
зачіпе́нька
«привід»
за́чіпка
зачі́пливий
зачі́плювач
зачіпни́й
«наступальний»
за́чіпник
«задирака»
защипка
«застібка»
зчеп
зчі́пень
«з’єднання, зчеплення»
зчі́пка
зчі́плювач
зчіпля́к
«конгломерат, з’єднання, скупчення»
зчіпни́й
на перече́пі
«бути перешкодою»
(у виразі на перече́пі бу́ти)
навпо́чіпки
напо́чіпки
«зігнувши ноги в колінах і тримаючись на пальцях ніг»
(присл.)
невідче́пливий
о́чеп
«гак, жердина в колодязному журавлі, яка опускається в колодязь разом з відром, що до неї причіплене»
оче́па
«гак, за допомогою якого притягують до берега пліт»
о́чепка
о́чепка
«перев’язь, на якій носять торбину, коробку тощо»
перече́па
«перешкода, завада»
перечепи́ти
перечепля́ти
«перечіпляти; переривати (розмову)»
пере́чіпка
пі́дчіп
«підшипник, втулка»
підчі́пка
підчіпни́й
«підвішений, висячий»
підчі́пок
«підшипник»
по́чеп
«почіпка?»«сидіти на самому кінці»
(у виразі сиді́ти на по́чепі)
поче́пини
«надягання після весілля на молоду головного жіночого убору»
по́чепка
«мотузок, за допомогою якого гойдають колиску, вервечка; мотузок, на якому висить колиска; поворозка в кошику, який носиться за плечима»
по́чепки
«чотири мотузки, на яких підвішується колиска до стелі»
почепни́й
по́чіпка
по́чіпки
(переважно у виразі сиді́ти (сі́сти)(навпо́чіпки)
приче́па
«хвіртка; прибудова біля хати, повітки тощо»
причепи́лівка
«околиця села, побудована пізніше, новобудова»
при́чепка
«причіпка, зачіпка; підвіска, брелок»
приче́пливий
приче́пний
«причепливий»
причипе́нда
«причепа, настирлива, нав’язлива, набридлива людина»
при́чіп
при́чі́пка
причі́плювач
причіпни́й
причі́пни́й
«підвішений; (грам.) аглютинуючий»
причі́пний віз(ок)
«причіпний візок, вагон»
при́чі́пок
«щось причіплене до іншого, великого»
уче́пистий
«причепливий, нав’язливий»
цепйолка
«жердяне кріплення стріхи»
ціпля́нка
чепа́ти
«чіпати; звисати»
чеплянка
«ліпуха грозниста, Tragus racemosus Desf.»
(бот.)
чи́павка
«жердина на гребні даху»
чипа́ти
«чіпати»
чипу́га
«дереза, Сaragana frutescens DC.»
(бот.)
чіп'є
чіп'я
«очепа, крюк, за допомогою якого притягують пліт»
чі́па
«корч на річці, за який зачіпляють рибальські сітки»
чіпки́й
чіпля́нка
«ліпуха, Tragus Hall»
(бот.)
чіпля́ти
чіпни́й
«хваткий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапа́ць «торкатися; зачіпати, турбувати» | білоруська |
| че́пя «ламаю» | болгарська |
| ϰάπτω «хапаю, ковтаю» | грецька |
| саріō «беру» | латинська |
| чепка «порпається (про курку)» | македонська |
| czepiać «чіпляти»«чіплятися, хапатися» (заст.) | польська |
| czepiać się «чіпляти»«чіплятися, хапатися» (заст.) | польська |
| čapati | праслов’янська |
| čěpati «хапати; торкатися; зачіпати; згинати» | праслов’янська |
| чепа́ть «чiпляти; чіпати» | російська |
| че́пнути «наступити ногою» | сербохорватська |
| чіпа́ти (як продовження давнішого h) | українська |
| ча́пати | українська |
| ця́пати | українська |
| čepit «бити» | чеська |
нечіпа́й-зі́лля «переступень білий, Bryonia alba L.» (бот.)
складне утворення з дієслова (не) чіпа́ти та іменника зі́лля;
назва зумовлена отруйністю переступня (особливо ягід і коріння);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чіпа́ти | українська |
| зі́лля | українська |
ча́питися «триматися за когось; чіплятися за когось»
результат контамінації слів ча́пати та чі́па́ти, чепи́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чапи́ці
«ручні кайдани»
чапки́й
«старанний, беручкий»
ча́пко
«скоро, швидко»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ча́пати | ? |
| чі́па́ти | ? |
| чепи́ти | ? |
чапі́ти «непорушно сидіти, стояти на одному місці, чатувати СУМ; погано робитися Г, [слабо триматися; животіти] О»
псл. čapěti;
чергуванням голосних пов’язане з ча́пати, чіпа́ти;
р. [ча́пить] «нахиляти», п. [czapić] «присідати навпочіпки», ч. čapěti, [čapjet], вл. čapać so «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чампі́те
«невідступно чекати кого-небудь»
чапи́ти
«чатувати»
чепі́ти
«сидіти навкарачки; сидіти без діла Нед, триматися, чекати Мо»
чипі́ти
«стирчати в чомусь, прилипати до чого-небудь»
чіпі́ти
«тс.; сидіти навкарачки; сидіти у когось на шиї»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čapać so «тс.» | верхньолужицька |
| czapić «присідати навпочіпки» | польська |
| čapěti | праслов’янська |
| ча́пить «нахиляти» | російська |
| čapjet | українська |
| čapěti | чеська |
| ча́пати | ? |
| чіпа́ти | ? |
чаплі́я́ «кухарське знаряддя, яким переносять гарячу сковороду СУМ; [прилад, яким шаповал розбиває вовну Г]»
форми з а в першому складі виникли під впливом слів ча́пати, ча́питися;
пояснюється також як похідне від ча́пати (ЭССЯ 4, 21);
первісна форма чеплі́я́, утворена від чіпа́ти (чіпля́ти, чепи́ти);
р. [ча́пельник, чапела́] «чаплія», бр. чапяла́ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чап'я́
«чаплія»
чапли́га
«чаплія»
ча́пля
«чаплія»
чеплія
«тс.»
чиплиї́льно
«ручка чаплії»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чапяла́ «тс.» | білоруська |
| ча́пельник | російська |
| чапела́ «чаплія» | українська |
| ча́пати | ? |
| ча́питися | ? |
| ча́пати | ? |
| чеплі́я́ | ? |
| чіпа́ти (чіпля́ти, чепи́ти) | ? |
чи́на «трав’яниста рослина з родини бобових, Lathyrus tuberоsus L.» (бот.)
назва мотивується тим, що ця витка рослина має вусики, за допомогою яких чіпляється за інші рослини або предмети;
результат видозміни первісної форми псл. [činna], утвореної від чіпа́ти, чипа́ти;
р. чи́на, бр. чы́на;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чы́на | білоруська |
| činna | праслов’янська |
| чи́на | російська |
| чіпа́ти | ? |
| чипа́ти | ? |
цапа́р «частина тонкого стовбура, пристосована для носіння сіна»
припускається запозичення з румунської мови;
рум. ţăpoi «великі вила» утворене за допомогою суфікса -оі від ţeapă «загострений кіл» – слова слов’янського походження, спорідненого з укр. чіпа́ти (Scheludko 146; DLRM 892);
можна припустити також, що цапа́р є похідним утворенням від ца́пати «тягти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ţăpoi «великі вила» | румунська |
| чіпа́ти | українська |
| ţeapă «загострений кіл» | ? |
| цапа́р є похідним утворенням від ца́пати «тягти» | ? |
цеп «ланцюг»
виникло на базі др. чепь/цѣпь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-), до якого зводиться також укр. чі́па́ти;
р. цепь, бр. [цэп], др. чепь, цѣпь «тс.», болг. [цеп] «залізний канат»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обцепува́ти
«оточити (ворожі війська)»
сціп'я́
«ланцюг»
сці́па
цепа́
«тс.»
цепо́к
ци́пи
«кайдани, пута»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цэп | білоруська |
| цеп «залізний канат» | болгарська |
| чепь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-) | давньоруська |
| цѣпь «ланцюг» (із коливанням початкового приголосного ч-/ц-) | давньоруська |
| чепь | давньоруська |
| цепь | російська |
| чі́па́ти | українська |
| цѣпь «тс.» | українська |
ці́пити «стискати»
псл. cěpiti/cěpati;
пов’язане чергуваннями з чіпа́ти;
споріднене з р. при-цепи́ть-ся «причепитися», це́пкий «чіпкий»;
р. [цепа́ть] «зачіпати, причепляти», др. цѣпити «розколювати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́ціпи
«два зуби в нижній щелепі вола чи корови»
зціп'я́
«тс.»
зці́па
«ланцюг»
ціпки́й
«чіпкий; упертий; [міцний, сильний О]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цѣпити «розколювати» | давньоруська |
| cěpiti/cěpati | праслов’янська |
| при-цепи́ть-ся «причепитися» | російська |
| цепа́ть «зачіпати, причепляти» | російська |
| чіпа́ти | ? |
| це́пкий «чіпкий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України