ЧУЧВЕРІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
чу́чва «мала бридка людина; квола істота»
похідне від псл. *čučati «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись; сидіти навпочіпки» (пор. ч. čučeti «сидіти навпочіпки; позіхати; витріщатися», [čučet] «сидіти навпочіпки», слц. čučat’ «сидіти тихо, принишкнути», болг. чу́ча «сиджу», [чу́чам] «тс.», м. чучи «сидить навпочіпки; сидить причаївшися», схв. дит. чу̏чит «сісти», ст. čúčati «нахилитися; присісти» (XVI ст.), слн. čúčati «сидіти навпочіпки»), що через праформу *keuk-ē зводиться до іє. *keuk- (з іншим ступенем чергування той самий корінь у псл. *kuk- ‹ іє. *kouk-);
первісним значенням українського слова мало бути «щось зіщулене, скоцюрблене»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чучве́ра
«тс.»
чу́чверіти
«хиріти, сохнути; худнути; марніти»
(розм.)
чу́черевіти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*keuk- (з іншим ступенем чергування той самий корінь у псл. *kuk- ‹ іє. *kouk-) | індоєвропейська |
*čučati «присідати на зігнутих колінах, зіщулившись; сидіти навпочіпки» (пор. ч. čučeti «сидіти навпочіпки; позіхати; витріщатися», [čučet] «сидіти навпочіпки», слц. čučat’ «сидіти тихо, принишкнути», болг. чу́ча «сиджу», [чу́чам] «тс.», м. чучи «сидить навпочіпки; сидить причаївшися», схв. дит. чу̏чит «сісти», ст. čúčati «нахилитися; присісти» (XVI ст.) | праслов’янська |
čúčati «сидіти навпочіпки» | словенська |
*keuk-ē | ? |
бути «щось зіщулене, скоцюрблене» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України