ЧУХИ — ЕТИМОЛОГІЯ

(перен.) «прийти до нормального стану; одужати; отямитися», прочуха́н «покарання (побоями)», прочу́ха́нка «тс.» СУМ, Нед;

псл. čexati (čuxati/čoxati);

експресивне утворення від česati, укр. чеса́ти з переходом s в х та пізнішою нерегулярною зміною голосних у корені;

р. [чу́хаться] «чухатися; опритомнювати», бр. чу́хаць, чу́хацца, п. заст. czochać się, ч. [čachat] «їхати, іти», слц. [čuchac (dil’e)] «мити, скребти (підлогу)», схв. чѐхати «обривати, обламувати, общипувати», слн. čéhati «гладити, скребти по шкірі (особливо тварину)», čîhati «чистити скреблом», čîhati se «чесатися, тертися»;

псл. čuхъ (čuха) «нюх; запах; сморід» пов’язане з čuxati «розпізнавати нюхом; [пахнути (переважно погано); смердіти]», що є експресивним утворенням за допомогою суфіксального розширювача -xati (‹*-s-ati) від čuti, укр. чу́ти (пор. гр. ἀϰούω «чую, слухаю», гот. hausjan «чути»);

р. [чу́ха] «морда (звіра), рийка (свині)», [чу́хать] «розпізнавати нюхом або смаком», п. [czuch] «запах», [czuchać] «видавати добрий або поганий запах», ч. čich «нюх», [čuch] «тс.», [čuchat] «смердіти», слц. čuch «нюх», čuchat’ «нюхати, учувати (запах)», вл. čuch «нюх», čuchać «нюхати», схв. [ćuh] (‹ čuh) «дух, повів», слн. [čûh] «запах; сморід», [čûhati] «учувати; здогадуватися», [čúhati] «дути»;

пор. слн. [čúhati] «дути» і р. дуй «іди, біжи»;

можливо, експресивне утворення від чух;

не зовсім ясне;

менш вірогідне з огляду на фонетичні особливості виведення слова (Дз НЗ УжДУ XIV 86) безпосередньо від н. Schuh;

отже, первісне значення слова «покриття, обгортка (ноги)»;

свн. schuoch «черевик, взуття; фут (міра довжини)» (двн. scuoh, н. Schuh «тс.») споріднене з днн. skōh «черевик, взуття», снідерл. scoe(n), дфриз. skōch, дангл. scōh, англ. shoe, дісл. skōr, шв. sko, гот. skōhs, дінд. skunā́ti «покриває, обгортає», вірм. c̦iw «дах, стеля», гр. σϰύλος «шкура», лат. (ob)sсūrus «темний», первісно «накритий»;

запозичення з німецької мови;