ЧУМАЧКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
чума́к «в Україні в XV--XIX ст. -- візник і торговець, що перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу; український народний танець»
не зовсім ясне;
вважається запозиченням з тюркських мов, пор. тур. c̦omak «булава, довгий ціпок», уйг. čomak «міцний, кріпкий» або тур. c̦umakdar «той, хто носить булаву» (при цьому залишається не зовсім прозорим семантичний перехід до українського значення);
припущення про зв’язок з тур. c̦um «бочка» (Горяев Доп. I 56) або з чума́ «хвороба» (оскільки іноді в дорозі чумаки мазали одяг дьогтем як засобом проти інфекції) сумнівне;
у польській мові з української;
р. [чума́к] «шинкар», [чумакова́ть, чума́чить] «візникувати», бр. чума́к, п. czumak «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чумакі́вна
«дочка чумака»
чумакува́ти
чума́ство
«чумацтво»
чума́цтво
чумаче́нко
«син чумака»
чумаче́нько
«зменш. від чумак»
чумачи́ло
«збільш. від чумак»
чумачи́на
«чумак; (зб.) чумаки»
чумачи́ха
«дружина чумака»
чумачі́я
«(зб.) чумаки»
чума́чка
«дружина чумака; (заст.) чумацтво; вид української вишитої сорочки без коміра»
чумачня́
«(зб.) чумаки»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чума́к | білоруська |
czumak «тс.» | польська |
чума́к «шинкар» | російська |
c̦omak «булава, довгий ціпок» | турецька |
c̦umakdar «той, хто носить булаву» (при цьому залишається не зовсім прозорим семантичний перехід до українського значення) | турецька |
c̦um «бочка» | турецька |
čomak «міцний, кріпкий» | уйгурська |
чумакова́ть | українська |
чума́чить «візникувати» | українська |
c̦omak «булава, довгий ціпок» | ? |
чума́ «хвороба» (оскільки іноді в дорозі чумаки мазали одяг дьогтем як засобом проти інфекції) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України