ЧУМА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
чу́ма́ «гостре інфекційне захворювання людини і тварин, що поширюється часто у формі епідемій; (розм.) епідемічне захворювання взагалі (у тім числі й холера)»
у польській мові з української;
потребують дальших обґрунтувань інші пропоновані етимології: виведення з гр. ϰυ̃μα як спорідненого зі слов’ян. čuma іє. *keu- «згинати, виділятися, набухати» (Mladenov AfSlPh 33, 7–10, проти Vasmer RSl 4, 172; Jagić AfSlPh 33, 10), пов’язання з др. шума «ґуля», яке виводиться з гебр. (талмудичного, XV ст.) šūmā «ґуля, нарив» (Brückner 114, KZ 45, 110);
Meyer-Lübke 226;
слово нез’ясованого походження, усі спроби пояснення якого незадовільні: приписуване слову турецьке походження (тур. [čuma] «чума», літ. veba, taun «тс.» – Mikl. EW 419, TEl I 279, ТЕl Nachtr. I 25; Соболевский РФВ 65, 417; Горяев 417; Lokotsch 36) сумнівне через ізольованість і нез’ясованість походження в турецькій мові (припускається не цілком обґрунтовано й російське або слов’янське походження в ній: Радлов III (2), 2188;
Младенов 689), а також через первісно некінцевий (проти турецького) наголос в усіх південнослов’янських мовах при їхніх найтісніших контактах з турецькою;
потребує більшого обґрунтування спроба пов’язати з рум. ciumă «пагін, паросток», аром. tšama «ґуля, нарив» ( лат. сȳma «молодий паросток капусти» гр. ϰῡμα «паросток») (Bern. I 163), див. застереження: Фасмер ГСЭ III 224;
Pus̨cariu I 32–33;
р. чума́ «чума; [узагалі смертельно небезпечна пошесна хвороба]», бр. чума́, п. dżuma, болг. чу́ма «тс.», сболг. чюма «прищ, нарив» (Соболевский РФВ 65, 417), м. чума «чума», схв. чу̏ма «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джу́ма
«тс.»
зачуми́ти
«заразити»
зачумі́ти
«очманіти»
чуменя́
(у замовлянні від холери так називається нібито дитина чуми, тобто зарази)
чумни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tšama «ґуля, нарив» ( лат. сȳma «молодий паросток капусти» гр. ϰῡμα «паросток») | аромунський |
| чума́ | білоруська |
| чу́ма «тс.» | болгарська |
| šūmā «ґуля, нарив» (талмудичного, XV ст.)(Brückner 114, KZ 45, 110) | гебрайська |
| ϰυ̃μα | грецька |
| шума «ґуля» | давньоруська |
| *keu- «згинати, виділятися, набухати» | індоєвропейська |
| чума «чума» | македонська |
| dżuma | польська |
| чума́ «чума; [узагалі смертельно небезпечна пошесна хвороба]» | російська |
| ciumă «пагін, паросток» | румунська |
| ма «тс.» | сербохорватська |
| чюма «прищ, нарив» (Соболевский РФВ 65, 417) | середньоболгарська |
| čuma | ? |
| застереження: | ? |
ли́джа «ситник, Juncus L.» (бот.)
очевидна, результат видозміни звукової форми [ли́че] «лико» (пор. [ли́ча] «конопляне лико»);
до переходу ч › дж пор. чміль › джміль, чума › джума, чамур › джамур і под;
назва може бути зумовлена тим, що рослина вживається для плетіння різних виробів (Machek Jm. rostl. 274);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ли́че «лико» (пор. [ли́ча] «конопляне лико») | українська |
| ли́ча | українська |
| ли́ча | українська |
| чміль | українська |
| чума | українська |
| джума | українська |
| чамур | українська |
| джамур | українська |
| джміль | українська |
чума́к «в Україні в XV--XIX ст. -- візник і торговець, що перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу; український народний танець»
не зовсім ясне;
вважається запозиченням з тюркських мов, пор. тур. c̦omak «булава, довгий ціпок», уйг. čomak «міцний, кріпкий» або тур. c̦umakdar «той, хто носить булаву» (при цьому залишається не зовсім прозорим семантичний перехід до українського значення);
припущення про зв’язок з тур. c̦um «бочка» (Горяев Доп. I 56) або з чума́ «хвороба» (оскільки іноді в дорозі чумаки мазали одяг дьогтем як засобом проти інфекції) сумнівне;
у польській мові з української;
р. [чума́к] «шинкар», [чумакова́ть, чума́чить] «візникувати», бр. чума́к, п. czumak «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чумакі́вна
«дочка чумака»
чумакува́ти
чума́ство
«чумацтво»
чума́цтво
чумаче́нко
«син чумака»
чумаче́нько
«зменш. від чумак»
чумачи́ло
«збільш. від чумак»
чумачи́на
«чумак; (зб.) чумаки»
чумачи́ха
«дружина чумака»
чумачі́я
«(зб.) чумаки»
чума́чка
«дружина чумака; (заст.) чумацтво; вид української вишитої сорочки без коміра»
чумачня́
«(зб.) чумаки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чума́к | білоруська |
| czumak «тс.» | польська |
| чума́к «шинкар» | російська |
| c̦omak «булава, довгий ціпок» | турецька |
| c̦umakdar «той, хто носить булаву» (при цьому залишається не зовсім прозорим семантичний перехід до українського значення) | турецька |
| c̦um «бочка» | турецька |
| čomak «міцний, кріпкий» | уйгурська |
| чумакова́ть | українська |
| чума́чить «візникувати» | українська |
| c̦omak «булава, довгий ціпок» | ? |
| чума́ «хвороба» (оскільки іноді в дорозі чумаки мазали одяг дьогтем як засобом проти інфекції) | ? |
чумані́ти «чманіти»
очевидно, результат контамінаційного зближення слів чмані́ти і чу́ма́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чмані́ти | ? |
| чу́ма́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України