ЧУЛОК — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з російської мови;

р. чуло́к запозичене з тюркських мов;

пор. тат. чолгау «черевик», чув. чӑлха «тс.», кирг. чулгоо, каз. ккалп. шулƑау, башк. сылгау «онучі», кумик. чылгавлар «обмотки», каз. шулык «черевик»;

деякі з цих форм, мабуть, виникли шляхом субстантивації дієслів, пор. тат. чолга, узб. кирг. чулга, ккалп. шулга, башк. солга, хак. сулƑа «обмотувати, обкутувати, загортати, обволікати, охоплювати», чув. чӑлха «заплутувати, переплутувати»;

припущення про слов’янське походження та зв’язок із куль (Sobolevskij Slavia 5, 446–447) або з п. cuła «ганчірка; онуча» (Brückner 68) сумнівні;

р. ст. чулъкъ «м’яке взуття» (XVI ст.), болг. м. чул «покривало для тварин, попона»;

запозичення з польської мови або діалектна форма, відповідна літ. чі́лко «тс.» у говірках, де українському літ. і відповідає монофтонг у ([вун] «він», [вул] «віл», [жу́нка] «жінка» і под.);

п. czîłko, зменш. від czоło, укр. чо́ло́;

п. czîłko «чулко (жіночий національний головний убір: пов’язка на чоло в жінок)»;