ЧУЛИХ — ЕТИМОЛОГІЯ
чу́лий «чутливий; вразливий; чуйний»
псл. čulъ(jь) «чуйний; той, що добре чує; той, що слухає; той, що відчуває; вразливий»;
первісно активний дієприкметник минулого часу на -l- від дієслова čuti, укр. чу́ти;
р. [чу́лый], бр. чу́лы, п. czuły «тс.», схв. čȗlan «любострасний, хтивий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чу́лість
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чу́лы | білоруська |
czuły «тс.» | польська |
čulъ(jь) «чуйний; той, що добре чує; той, що слухає; той, що відчуває; вразливий» | праслов’янська |
чу́лый | російська |
čȗlan «любострасний, хтивий» | сербохорватська |
чу́ти | українська |
-l- | ? |
гу́рба́ «натовп»
менш обґрунтовані спроби виведення (Berп. I 379) через польське посередництво від свн. hurm (gehurme) «наступ ворога», повʼязання (Wędkiewicz MRJ 272–273) з рум. úrmă «слід, слід ноги», зближення (Ильинский РФВ 63, 341) з р. го́вор або (Фасмер І 476–477; ЭССЯ 7, 177–178) із схв. гу́рати «штовхати»;
щодо розвитку значення пор. табу́н ‹ тюрк. tabun «стадо» ‹ монг. tabun «пʼять»;
близька до наведених форма як. ürbä «невелика кількість худоби» виводиться від кореня ür «гнати»;
узб. кумик. йигирма «двадцять», уйг. тат. діал. јігірмӓ, тат. чулим, јігірбӓ, ног. джійрма, тур. yirme, jirmi, кирг. тат. діал. ойр. телеут. jīrmä, каз. карач. ккалп. žyjyrma «тс.», як. sȕrbä «стадо», каз. джійрма «невеликі стада худоби, на які поділявся калим, що передавався від нареченого батькам нареченої під час весілля», вважається похідним від основи *žigür (*žigir) «подвоювати»;
запозичення з тюркських мов;
р. гурьба́ «натовп, юрба», [гурма́], бр. [гурма́] «тс.», п. [hurm] «отара; громада; велика кількість; натовп», [hurma] «тс.» (з укр.), hurmem, hurmą «юрбою», ст. hurm «замішання, галас; натовп; загін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́рма́
гу́рмо́м
«юрбою»
(присл.)
гурмъ
«купа, громада, юрба»
(XVI ст.)
ю́рба́
ю́рбитися
ю́рбище
ю́рма́
«тс.»
ю́рми́тися
ю́рмище
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гурма́ «тс.» | білоруська |
žyjyrma «тс.» | казахська |
джійрма «невеликі стада худоби, на які поділявся калим, що передавався від нареченого батькам нареченої під час весілля» | казахська |
žyjyrma «тс.» | каракалпакська |
žyjyrma «тс.» | карачаївська |
jīrmä | киргизька |
йигирма «двадцять» | кумикська |
tabun «пʼять» | монгольська |
джійрма | ногайська |
jīrmä | ойротська |
hurm «отара; громада; велика кількість; натовп» | польська |
го́вор | російська |
або | російська |
гурьба́ «натовп, юрба» | російська |
гу́рати «штовхати» | сербохорватська |
hurm «наступ ворога» (gehurme) | середньоверхньнімецька |
јігірмӓ | татарська |
чулим | татарська |
jīrmä | татарська |
jīrmä | телеутський |
yirme | турецька |
tabun «стадо» | тюркські |
йигирма «двадцять» | узбецька |
јігірмӓ | уйгурська |
гурма́ | українська |
hurma «тс.»«юрбою» (з укр.), hurmem, hurmą | українська |
ürbä «невелика кількість худоби» | якутська |
sȕrbä «стадо» | якутська |
úrmă «слід, слід ноги» | ? |
табу́н | ? |
ür «гнати» | ? |
јігірмӓ | ? |
јігірбӓ | ? |
jirmi | ? |
jīrmä | ? |
*žigür «подвоювати» (*žigir) | ? |
hurm «замішання, галас; натовп; загін» | ? |
джу́лий «безвухий» (про овець)
рум. ciul «карнавухий» (про овець, собак), можливо, запозичене із сербохорватської мови, в якій залишається нез’ясованим;
запозичення з румунської мови;
слц. [čula] «безвуха вівця», м. чулав «з малими вухами», чуле «той, що має малі вуха», схв. чулав «карнавухий», чуласт «тс.», чýлоња «людина з малими вухами»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
чулав «з малими вухами» | македонська |
ciul «карнавухий» (про овець, собак) | румунська |
чулав «карнавухий» | сербохорватська |
čula «безвуха вівця» | словацька |
чуле «той, що має малі вуха» | українська |
чуласт «тс.» | українська |
чýлоња «людина з малими вухами» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України