ЧУК — ЕТИМОЛОГІЯ
чук (виг.)(при підкиданні дітей)
вигук звуконаслідувального походження;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чу́кати
«забавляти дитину, підкидаючи на руці (з вигуком (чуки́)-чук); [плямкати, чвакати (під час їжі)]»
чуки́
«тс.»
чуки́кати
«забавляти дитину, підкидаючи її на руці (з вигуком чуки́ (-чук)»
чу́кати «цямкати»
очевидно, експресивне утворення від чук (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чук | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України