ЧУЖИМ — ЕТИМОЛОГІЯ

чу́жа «?»

неясне;

чужи́й «належний комусь іншому, не власний, не свій»

псл. *tjudjь/tudjь «тс.»;
вважається запозиченням з герм. *þeudō- «народ» або гот. þiuda «тс.», розширеного на слов’янському ´рунті за допомогою суфікса -jo;
припускалась і спорідненість з герм. *þeuđja-/þeuđiska- «германський, народний», пор. двн. diot «тс.», споріднене з оск. touto «народ», ірл. tūath «тс.», прус. tauto «країна», лит. tautà «народ (люди, населення, нація)», лтс. tàuta «народ (люди), чужа земля, чуже село», хет. tuzzi- «військо»;
первісне значення мало бути «германський», пізніше «чужий узагалі»;
існує також припущення про праслов’янське походження слова: псл. *tjudjь, *tudjь разом із зазначеними вище відповідниками розглядаються як праслов’янська рефлексація іє. *tautā-/teutā-, де праслов’янські форми розвинули кореневе -d- під впливом іє. *leudhos (› псл. ljudъ, укр. люд) «народ» як близькі за значенням форми (пор. слн. ljúdski «чужий») (Machek ESJČ 88; Будимир Bjесник за археологиjу и историjу далматинску, 55, Сплит, 1953, 22, 25);
менш імовірні інші пояснення: як праслов’янської форми, що походить з іє. *tou̯-/teu̯-, прислівникових утворень, ускладнених потім суфіксом -dj- (Обнорский РФВ 73, 84–85), виведення псл. *tjudjь, первісно «тамтешній», від tu «там» як спорідненого з гр. ἐντευ̃ϑεν «звідти» (Брандт РФВ 25, 28–29), пов’язання з р. тыть «жиріти», укр. [ти́ти] «тс.» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 214);
сумнівна спроба виведення слова від припущуваного псл. кореня *skju- із суфіксом -dь і зближення з гр. Σϰύϑαι «скіфи» (розвиток значення «скіф» › «чужий») (Brückner 67);
р. чужо́й «чужий», бр. чужы́, др. чужии, п. cudzy, ч. cizí, ст. cuzí, слц. cudzí, вл. нл. cuzy, полаб. cauӡě, болг. чужд, м. туг, схв. ту̑ђ, слн. túj, стсл. штоуждь, тоуждь, стоуждь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́чужа «будучи чужим»
очужи́тися «стати чужим»
очужі́лий «який став чужим»
очужі́ти «тс.»
чуджак «чужак»
чуджий «чужий»
чужа́к
чужани́на
чужани́ця
чужа́тися
чужби́на́ «чужина»
чужда́ти «вести господарство, як чужі люди»
чужда́тися «цуратися»
чуже́ний «чужий, іноземний»
чужени́к «чужинець, іноземець»
чужени́ця «чужаниця»
чужи́на́
чужи́нець
чужи́нка «чуже» (зменш. форма від чужи́на)
чужи́нний
чужиня́ «чужинець, іноземець; чужина»
чужо́та «чужина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
чужы́ білоруська
чужд болгарська
cuzy верхньолужицька
*þeudō- «народ» германські
*þeuđja-/þeuđiska- «германський, народний» германські
þiuda «тс.» готська
ἐντευ̃ϑεν «звідти» грецька
Σϰύϑαι «скіфи» (розвиток значення «скіф» › «чужий») грецька
diot «тс.» давньоверхньонімецька
чужии давньоруська
*tautā-/teutā- індоєвропейська
*leudhos «народ» (› псл. ljudъ, укр. люд) індоєвропейська
*tou̯-/teu̯- індоєвропейська
tūath «тс.» ірландська
tàuta «народ (люди), чужа земля, чуже село» латиська
tautà «народ (люди, населення, нація)» литовська
туг македонська
cuzy нижньолужицька
touto «народ» оскська
cauӡě полабська
cudzy польська
*tjudjь/tudjь «тс.» праслов’янська
*tjudjь праслов’янська
*tjudjь праслов’янська
кореня праслов’янська
tauto «країна» прусська
тыть «жиріти» російська
чужо́й «чужий» російська
ђ сербохорватська
cudzí словацька
túj словенська
штоуждь старослов’янська
ти́ти «тс.» українська
тоуждь українська
стоуждь українська
tuzzi- «військо» хетська
cizí чеська
-jo ?
diot «тс.» ?
бути «германський» ?
пізніше «чужий узагалі» ?
*tudjь ?
-d- ?
-dj- ?
первісно «тамтешній» ?
tu «там» ?
cuzí ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України