ЧУДОВОЇ — ЕТИМОЛОГІЯ
чу́до «надприродне, незвичайне явище»
псл. čudo, род. в. čudese;
утворене за допомогою суфікса -d- від čuti «відчувати» (пор. stado від stati);
пов’язане з *kudo, род. в. *kudese;
іє. *kēu-dos;
припускається спорідненість з гр. ϰυ̃δος «слава, честь» (‹ іє. *kūd-);
менш імовірний зв’язок з гр. ϰευ̃ϑος «укриття», брет. küz «схованка; таємниця», вал. cudd «тс.», з гр. στῡ́ω «підіймаю», нім. staunen «дивуватися, вражатися»;
р. болг. чу́до «чудо», бр. цуд, цу́да, [чу́до], др. чоудо (род. в. чоудесе), п. cud, cudo, ч. [cuda] «чудеса; нещастя», слц. čud, čudo, вл. cuni «ніжний, тонкий» (‹ *cudni «дивний»), схв. чу̏до, слн. čúdo, стсл. чoудо (род. в. чоудесе);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́чуди
зачу́д
«захоплення»
напречу́до
«напрочуд»
напри́чуд
напро́чу́д
напрочу́до
начу́дний
«чудовий»
начу́дний
«чудний»
начу́до
«на диво»
очуди́ти
«здивувати»
по́чуд
«подив»
по́чудє
«дивна річ; чудовисько, монстр»
почу́дка
«дивна справа; дивовижа»
почудува́ння
«подив»
пре́чуд
«прочуд, диво»
пречу́ден
пречуде́сний
пречу́дний
«дуже дивний»
пречу́до
пречудо́вий
при́чуд
«прочуд, диво»
причу́да
причу́дитися
«здаватися (про щось обманливе, недійсне)»
причу́дливий
«дивний»
про́чудо
«диво»
чуда́к
«дивак; [комік, жартівник] Ме»
чудакува́тий
чу́дан
«знахар»
чуда́р
«дивна річ; дивна людина»
чуда́рний
«чудний, дивний»
чуда́рні
чуда́цтво
чуда́чний
«чудний, кумедний»
чуде́нний
«дивний»
чуде́ра
«дивна річ; дивна людина»
чудере́сний
«чудовий»
чудерна́стий
чудерна́цтво
чудерна́цький
чуде́рний
чуде́рні
«дивно»
чудерня́цький
«чудернацький»
чуде́рство
чудеса́
(форма мн. від чу́до)
чуде́сний
чуде́сниця
чуди́ло
«чудак»
чу́дисько
чуди́ти
чу́дище
чуді́й
чу́дни́й
чуднова́тий
«чуднуватий»
чудно́та
«дивовижа»
чуднува́тий
чудня́й
чудоватися
чудо́вий
чу́до́висько
чудо́вний
чудува́ти
чудуватися
«дивуватися чимось»
чу́нний
«чудний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цуд | білоруська |
| чу́до «чудо» | болгарська |
| küz «схованка; таємниця» | бретонська |
| cudd «тс.» | валлійська |
| cuni «ніжний, тонкий»«дивний» (‹ *cudni ) | верхньолужицька |
| ϰυ̃δος «слава, честь» (‹ іє. *kūd-) | грецька |
| ϰευ̃ϑος «укриття» | грецька |
| στῡ́ω «підіймаю» | грецька |
| чоудо (род. в. чоудесе) | давньоруська |
| *kēu-dos | індоєвропейська |
| staunen «дивуватися, вражатися» | німецька |
| cud | польська |
| cudo | польська |
| čudo | праслов’янська |
| чу́до «чудо» | російська |
| до | сербохорватська |
| čud | словацька |
| čudo | словацька |
| čúdo | словенська |
| чoудо (род. в. чоудесе) | старослов’янська |
| цу́да | українська |
| чу́до | українська |
| cuda «чудеса; нещастя» | чеська |
| čudese | ? |
| čudese | ? |
| čuti «відчувати» (пор. stado від stati) | ? |
| *kudo | ? |
| *kudese | ? |
| *kudese | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України