ЧРЕВАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
чре́во «черево» (кн.)
запозичене через давньоруську мову зі старослов’янської або церковнослов’янської;
стсл. цсл. чрѣво «живіт; утроба» споріднене з укр. че́рево;
р. чре́во, др. цсл. чрhво, чрево «живіт, черево; нутрощі; безодня; здобич»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чрева́тий
«здатний викликати щось»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чрhво | давньоруська |
| чре́во | російська |
| чрѣво «живіт; утроба» | старослов’янська |
| че́рево | українська |
| чрево «живіт, черево; нутрощі; безодня; здобич» | українська |
| чрѣво «живіт; утроба» | церковнослов’янська |
| чрhво | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України