ЧОРТИХИ — ЕТИМОЛОГІЯ
чорт «за давніми уявленнями -- надприродна істота, втілення зла, має вигляд темношкірої людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух; слово вживається як лайка; нечиста сила, біс, диявол, сатана»
псл. *čr̥tъ «чорт»;
слово праслов’янського походження без відповідників в інших індоєвропейських мовах;
значення «злий дух» набуло в східно- й західнослов’янських мовах (у словенській, очевидно, внаслідок її зв’язків з останніми);
остаточно встановленої етимології не має;
найвірогідніші пов’язання з *čersti, *čr̥tǫ «проводити борозну, орати ( рити)», тобто це «той, хто риє (земляний, підземний дух)» (ЭССЯ 4, 164–166) або з *čerti, *čr̥ǫ ( іє. *(s)ker-) «тяти, різати», тобто «скалічений, обтятий» (Bern. I 172; Sławski I 113; Sł. prasł. II 256), з р. черта́, черти́ть (магічне коло і т. ін.) та їхніми відповідниками (Jakobson IJSLP I–II 1959, 276);
менш вірогідні інші пояснення: як пов’язаного з čarъ «чари» (Фасмер–Трубачев IV 347–348; КЭСРЯ 492; Brückner 73), з псл. skorъ «швидкий, скорий» (Schuster-Šewc ZfSl 16, 369–371), з р. теря́ть (Зеленин ЖСт 20, 360);
р. чёрт, бр. чорт, п. czart, ч. слц. вл. čert, нл. cart, слн. cŕt «ненависть; розкорчоване місце, межа; злий дух»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
очорті́ти
«осточортіти»
перечо́рт
«чорт»
черт
«тс.»
черти́ти
«?»
чортеня́
чорти́нець
«пекло»
чорти́ний
чорти́ній
«чортовий»
чорти́сько
чорти́ха
чортиха́тися
чорти́ця
чорти́ще
«чорт»
чортівня́
чортіянів
«чортів»
чортовина́
чортови́ння
чортя́
чортя́ка
чортя́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чорт | білоруська |
| čert | верхньолужицька |
| cart | нижньолужицька |
| czart | польська |
| *čr̥tъ «чорт» | праслов’янська |
| skorъ «швидкий, скорий» | праслов’янська |
| черта́ | російська |
| теря́ть | російська |
| чёрт | російська |
| čert | словацька |
| cŕt «ненависть; розкорчоване місце, межа; злий дух» | словенська |
| čert | чеська |
| східно- (у словенській, очевидно, внаслідок її зв’язків з останніми) | ? |
| *čersti | ? |
| *čr̥tǫ «проводити борозну, орати ( рити)» | ? |
| *čerti | ? |
| *čr̥ǫ «тяти, різати» ( іє. *(s)ker-) | ? |
| тобто «скалічений, обтятий» | ? |
| черти́ть (магічне коло і т. ін.)(Jakobson IJSLP I--II 1959, 276) | ? |
| čarъ «чари» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України