ЧОВПТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

припущення (Bern. І 167; Sł. prasł. ІІ 222) про зв’язок з дінд. kálpate «удається, пасує, дістається» (‹іє. *skelp- «різати, розколювати») за аналогією до лат. scio «знаю» – дінд. chyáti «відрізає» менш імовірне;

споріднене з лит. kìlpoti «робити петлі; заплутуватися», лтс. cilˆpuôt «робити петлі; плести гачком», лит. kìlpa «петля»;

псл. *č^ьl̥pti «плести», звідки пізніше «плестися (плентатися)» і «плести (базікати)»;

«повторювати те саме» Бі], [човпі́ти] «безперервно говорити; комусь щось навіювати, доводити» Нед, [човпсти́] «важко, незграбно ходити» Нед, розчо́впати (розм.) «зрозуміти; [пояснити Нед]»;

бр. чаўпці́ «говорити нісенітницю; говорити те саме, товкти», чаўпці́ся «маритися, увижатися, не виходити з голови», слц. [čulpat’ sа] «плентатися, невпевнено ходити»;

пов’язане чергуванням голосних з формою розчо́впати «тс.», похідною від [човпти́] (псл. *č^ьl̥pti) «розуміти» (див.);

пор. у фонетичному плані щебре́ць і чебре́ць;

експресивне утворення, споріднене з [чо́впти] «товкти, бити»;

пор. також р. щелчо́к;

щодо чергування щ і ч пор. щебре́ць і чебре́ць, щодо ол і ов пор. толк і товк;

очевидно, споріднене з човпти́ «бити»;

псл. *č^ьl̥gati/ č^ьl̥kati «повзти, плестися, шкутильгати, невпевнено ходити»;

можливо, експресивного походження;

зіставляється з дангл. hylс «вигин», вірм. kełck‘ «лицемірство», ірл. celg «хитрощі» (Bern. I 166);

за умови варіантності суфіксальних розширювачів y *č^ьl̥-g- і *č^ьl̥-p можливий зв’язок із псл. *č^ьl̥pti, укр. човпти́ (ЭССЯ 4, 141);

п. czołgać się «повзти, плазувати», ст. [czołkać się] «тс.»;